З минулого

З міністерського кабінету – у крісло начальника розвідки

Сергій Романович Савченко належить до когорти тих керівників радянської зовнішньої розвідки, які до призначення на таку високу посаду не були професійними розвідниками у класичному розумінні цього слова і не пройшли всіх щаблів служби у розвідувальних підрозділах. У той же час, перед тим, як обійняти цю посаду, він тривалий час керував зовнішньою розвідкою в Україні. Крім цього, він упродовж шести років був наркомом, а після реорганізації – міністром державної безпеки України, обирався депутатом Верховної Ради СРСР (1946 рік) і Української РСР (1947 рік).
»»»»

Громадянин з датським паспортом

У різні періоди своєї професійної кар’єри Івану Камінському довелося бути резидентом легальної і нелегальної резидентур радянської розвідки у кількох європейських країнах. Причому спочатку він виконував ці завдання, перебуваючи на легальному становищі у Латвії, Італії і Фінляндії, а згодом став керівником нелегальних резидентур у Німеччині і Парижі. У 20-ті – 30-ті роки минулого століття таке незвичне поєднання посад у кар’єрі одного розвідника було можливим хіба що з урахуванням недостатньо розвиненої мережі іноземних контррозвідувальних служб.
»»»»

З дореволюційним стажем детектива

Вперше ім’я одного з найвизначніших вітчизняних розвідників періоду Української революції 1917 – 1921 років Миколи Красовського досить гучно засвітилося у 1911 році у так званій “справі Бейліса”. Це була одна з найрезонансніших справ у дореволюційній царській Росії, яка прогриміла на увесь світ. 12 березня 1911 року у Києві на території цегляного заводу єврейського купця Зайцева було знайдено тіло по-звірячому вбитого і практично повністю знекровленого 13-річного учня Києво-Софійського духовного училища Андрія Ющинського, на тілі якого судові медики нарахували близько 50 колених ран. Для розслідування справи призначили досвідчених детективів, серед яких був і Микола Красовський.
»»»»

Очільник козацької розвідки Богдана Хмельницького

У багатьох дослідженнях періоду національно-визвольної війни українського народу за свою незалежність 1648 –1654 років зазначається, що у цей час козацька розвідка Богдана Хмельницького була однією з найефективніших у тогочасній Європі. У той же час документальних свідчень функціонування в Україні у зазначений період окремого розвідувального відомства не виявлено. Натомість у хроніці часів козаччини є письмові згадки про розвідувальну діяльність, що сприяла втіленню стратегічних планів, та ієрархію осіб, які брали участь в організації цієї справи. У цій ієрархії особливе місце посідає гадяцький полковник Лаврін Капуста.
»»»»

"Подвиг розвідника" Михайла Маклярського

Поряд з Юліаном Семеновим Михайло Маклярський є одним з найвизначніших радянських письменників і сценаристів, хто найкраще відтворив образ розвідника у художніх творах і кінофільмах. Знята за його повістю кінострічка “Подвиг розвідника” з Павлом Кадочниковим у головній ролі стала на довгі роки культовим фільмом у повоєнний період. А ще за його сценаріями було створено 14 художніх кінофільмів, серед них – “Постріл у тумані”, “Секретна місія”, “Інспектор кримінального розшуку”, “Будні кримінального розшуку”, “Агент секретної служби” та інші. Крім цього він став автором десятків п’єс і повістей пригодницького жанру. Але не всі знають, що М. Маклярський сам під час Великої Вітчизняної війни досить успішно займався розвідувальною діяльністю, що, зрештою, і допомогло йому правдиво і точно показати роботу розвідників.
»»»»

Брат командарма Щорса

На відміну від легендарного героя громадянської війни Миколи Щорса його троюрідний брат Ігор Щорс не командував полками, дивізіями чи іншими військовими з’єднаннями і не зажив гучної слави. В історії він довго лишався невідомим героєм таємної війни, а інформацію про його участь у деяких операціях оприлюднили лише через кілька десятків років після завершення Другої світової.


»»»»

Прототип героя повісті про чекіста

18 травня виповнюється 100 років від дня народження визначного радянського розвідника Миколи Артуровича Гефта, ім’я якого у післявоєнний період було досить відомим. Він став прототипом головного героя художнього фільму “Повесть о чекисте” розвідника Миколи Густавовича Крафта, знятого за однойменною документальною повістю Віктора Михайлова, а також фільму “Схватка”. Його подавали до присвоєння звання Героя Радянського Союзу, але з певних причин, імовірно пов’язаних з його національним походженням і обмеженням у зв’язку з цим громадянських прав у минулому, нагородження не відбулося. Але це жодним чином не применшує його героїчних вчинків на таємному фронті.


»»»»

50 років у зовнішній розвідці

Анатолій Вікторович Баронін є легендарною особистістю ще радянської зовнішньої розвідки. Про нього згадував у своїй книзі «КДБ. Таємна робота радянських розвідників» відомий дослідник розвідки Джон Баррон. А німецький журнал «Штерн» у 1970-ті роки назвав його видатним майстром шпигунства.

77-літній ветеран і досі залишається у строю. Він професор Інституту Служби зовнішньої розвідки України – займається підготовкою майбутніх українських розвідників. А нещодавно колеги вітали його з визначною подією – 50-річчям роботи в розвідці. З цієї нагоди йому було вручено найвищу відомчу нагороду – відзнаку «Почесний співробітник зовнішньої розвідки».


»»»»

Во власти чужих секретов

Специальная служба, как орган, связанный с одним из наиболее секретных видов человеческой деятельности – организацией скрытой связи и ее перехватом, а также дешифрованием закрытой переписки вероятных и реальных противников, – имеет древнюю и достаточно интересную историю.
»»»»

За голову "Полковника Калиновского" фашисты пообещали 50 тысяч рейхсмарок и 20 гектаров земли

Исполнилось 100 лет со дня рождения Николая Казина, который под этим псевдонимом возглавлял легендарную советскую разведывательно-диверсионную группу, действовавшую на территории Польши.
»»»»