У Службі зовнішньої розвідки України вшанували легендарного розвідника Олександра Святогорова

19.12.2013

Службою зовнішньої розвідки України проведено низку заходів з нагоди 100-річчя від дня народження легендарного розвідника Олександра Пантелеймоновича Святогорова (1913 – 2008 р.р.).

З нагоди пам’ятної дати до центрального офісу Служби зовнішньої розвідки України запросили синів розвідника Леоніда і Олега. Радник Голови СЗР України генерал-лейтенант запасу Михайло Лисенко і керівники управління кадрів СЗР України подякували їм за активну участь у патріотичному вихованні молоді, за збереження пам’яті про батька і вручили медалі «За заслуги».

При цьому було зазначено, що співробітники української зовнішньої розвідки з глибокою шаною ставляться до Олександра Святогорова, його бойових заслуг у роки Другої світової війни, вагомих здобутків під час виконання розвідувальних завдань у післявоєнний період. Сьогодні фото розвідника та інші матеріали, пов’язані з його  професійною діяльністю, займають чільне місце у музейній експозиції Служби зовнішньої розвідки України. Крім цього, до 100-річчя від дня народження підготовлено фотовиставку, у якій відображено різні етапи життя і діяльності О. Святогорова.

У підшефному ліцеї-інтернаті № 23 «Кадетський корпус» з цієї нагоди проведено урок мужності. Спершу вихованці ліцею подивилися документальний фільм про ветерана розвідки під назвою «Щит і меч розвідника Зорича». Після перегляду фільму ліцеїсти, затамувавши подих, слухали розповіді  синів розвідника Леоніда і Олега про шлях їхнього батька у розвідку і роботу за кордоном.

Олександр Святогоров народився 15 грудня 1913 року у Харкові. Робітничу спеціальність здобував у Запоріжжі, працював на металургійних заводах. Під час Великої Вітчизняної війни займався підготовкою розвідувально-диверсійних груп і їх закиданням у тил противника в районах Харкова, Ворошиловграда, Сталінграда. У 1944 – 1945 роках виконував розвідувальні завдання на окупованих територіях Польщі і Чехословаччини. Забезпечив проникнення у Люблінську розвідувальну школу абвера, завдяки чому вдалося знешкодити багато гітлерівських агентів. Крім цього, під його командуванням загін захопив у полон кількох високопосадових офіцерів вермахту, яких передали для подальшого використання фронтовій розвідці 2-го Українського фронту. Розвідники загону під командуванням О. Святогорова були за крок від знищення ката українського народу Єріка Коха, надавали дієву допомогу учасникам Словацького національного повстання у 1944 році.

Про ці та інші операції написано книги «Подвійна пастка», «Його звали Зорич», «Фронт в тилу вермахту», «Смерть і життя поряд», низку статей та інтерв’ю, знято документальні фільми. Олександр  Пантелеймонович був одним з прототипів героя, за яким створювався образ радянського розвідника у кінофільмі «Щит і меч».

Після війни протягом багатьох років він працював у резидентурах радянської розвідки у країнах Європи, де добував важливу інформацію, здійснював серйозні операції.

До останніх днів свого життя полковник у відставці О. Святогоров проживав у Києві. Помер 22 червня 2008 року, похований на Байковому кладовищі. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни II ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, «За заслуги» III ступеня, а також зарубіжними орденами: Польщі – «Партизанський військовий хрест», Чехословаччини – «Військовий хрест», «Орден Словацького Народного Повстання», «Червона Зірка ЧРСР» та багатьма медалями.

 

Прес-служба Служби зовнішньої розвідки України



««««