Рожен Леонід Миколайович

На долю Леоніда Миколайовича Рожена випало керувати Головним управлінням розвідки Служби безпеки України в останні роки ХХ століття – з лютого 1999 до листопада 2000 року. Ці роки в історії української зовнішньої розвідки є знаменними насамперед через те, що у цей період принципово вирішилося питання про розширення і облаштування Головного управління розвідки під Києвом на спеціально виділеній для цього території. Леонід Рожен, нарівні з керівництвом і підрозділами забезпечення СБУ, зробив вагомий внесок у те, щоб цей процес у надзвичайно короткі терміни був оформлений, профінансований і завершений, щоби передислокація не позначилася на результатах роботи розвідки. Можливо, саме у цей період на чолі ГУР і повинна була стояти особа з такими рисами характеру й організаторськими якостями, які мав він.

За якихось дев’ять місяців у лісі, на території колишнього піонерського табору, було створено нову багатофункціональну інфраструктуру з адміністративними корпусами, закритими мережами зв’язку, охоронною системою, засобами життєзабезпечення, спортивними комплексами, службовим житловим фондом. Довелося докласти чимало зусиль, щоби перебудувати старі приміщення і перетворити їх на сучасні корпуси для нормальної роботи. Офіційно комплекс відкрив у 1999 році Голова СБУ Леонід Деркач, який тримав хід усіх робіт під особистим контролем. Згодом територію і службові приміщення освятили церковні ієрархи.

До цього Головне управління розвідки займало кілька поверхів у будинках на вулиці Малопідвальній, а також на вулиці Володимирській – навпроти центрального офісу СБУ. Це викликало багато незручностей, у тому числі з точки зору конспірації. Автономне розміщення стало вагомим кроком до відокремлення зовнішньої розвідки від СБУ і створення Служби зовнішньої розвідки України як самостійного спеціального державного органу. Це сталося у 2004 році.

Тоді, у 1999 році, про відокремлення мова ще не йшла. Перед новим керівником розвідки стояло завдання в короткі терміни переглянути основні напрями роботи, визначити стратегію розвитку, основні засади діяльності в непростих умовах, що постійно змінювалися, і налагодити регулярне інформування вищого керівництва держави з актуальних проблем національної безпеки. Л. Рожен одразу почав впроваджувати свій стиль в управлінській діяльності, чітко, іноді навіть безапеляційно ставив конкретні завдання, не терпів заперечень, нерідко був жорстким, якщо це заважало роботі, завжди мав особисту точку зору з будь-якого питання і умів наполегливо й напористо її відстоювати, не шкодуючи при цьому епітетів і емоційних висловлювань.

Після генерал-майора В’ячеслава Абрамова, який очолював ГУР СБ України до цього упродовж трьох з половиною років і був розсудливим, урівноваженим, дуже рідко підвищував голос, серед колег мав репутацію справжнього інтелектуала й інтелігента у розвідці в кращому розумінні цього слова, до нового стилю керівництва підлеглим було прилаштовуватися непросто. У той же час на Л. Рожена працював авторитет професіонала, який послідовно пройшов серйозну школу роботи в розвідці на різних посадах, особисто брав участь у розробці й проведенні відповідальних операцій, які Центр оцінював за найвищими критеріями, упродовж тривалого часу працював за кордоном, отримував державні нагороди з рук першого секретаря ЦК компартії України Володимира Щербицького та інших керівників держави. Вважалося, що, з урахуванням набутого оперативного досвіду, він має право навчати й повчати інших, як слід діяти. І в цьому була своя логіка.

Леонід Рожен здобув непогану фахову освіту. Він народився 2 лютого 1952 року у селі Синиха Куп’янського району Харківської області. По середній школі вступив до Ніжинського педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя, фізико-математичний факультет якого закінчив у 1974 році. Пізніше закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту, у 1997 році захистив дисертацію і здобув науковий ступінь кандидата економічних наук.

А після навчання в педінституті він проходив дійсну військову службу, нетривалий час вчителював. Подальша його доля пов’язана зі службою в органах державної безпеки. Її він розпочав слухачем Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського. У серпні 1978 року був призначений молодшим оперативним уповноваженим, потім – оперуповноваженим та старшим оперуповноваженим відділу Управління КДБ Української РСР по Києву і Київській області. У березні 1985 року переведений на роботу в Перше управління КДБ УРСР (зовнішня розвідка), де обіймав посади старшого оперуповноваженого, начальника напрямку.

Його безпосереднім керівником був досвідчений фахівець Юрій Михайлович Калін, у якого багато чого навчився. Підрозділ займався добуванням інформації науково-технічного характеру і мав вагомі результати. Більшість одержаних розвідкою матеріалів стосувалися новітніх галузей науки і техніки, знаходили своє застосування на підприємствах оборонно-промислового комплексу Радянського Союзу. Зокрема, Л. Рожен брав участь у масштабній операції з добування документації, окремих деталей, вузлів і пристроїв новітньої військової техніки, яка надійшла на озброєння блоку НАТО. У результаті цього радянська військова промисловість добилася того, що життєдіяльність вітчизняного аналогу на полі бою зросла вдвічі, а економічний ефект вимірювався сотнями мільйонів доларів.

У одному з інтерв’ю Л. Рожен з цього приводу зазначав: “Це був дуже напружений період. Мені іноді доводилось близько двохсот днів у рік знаходитись у відрядженнях. Виїздили у різні міста й країни. Потрібно було постійно тримати зв’язок з інститутами, конструкторськими бюро, окремими вченими…”
У 1988 році Леоніда Рожена переведено до Одеси на посаду начальника головного відділу розвідки обласного Управління КДБ Української РСР, а з 1992 року він обіймає посаду заступника начальника управління – начальника головного відділу розвідки УСБУ в Одеській області. Ці роки були не менш напруженими і для становлення його як керівника, і для реалізації в умовах закордону низки справ. Морські шляхи, які з’єднували Одесу з усім світом, давали практично безмежні можливості для проведення різноманітних операцій.

Якось Центр поставив завдання розробити операцію по доставці на судні з одного із регіонів світу контейнерів, в яких був схований цінний вантаж, добутий радянською розвідкою. Підготували групу з чотирьох співробітників, очолити яку доручили Л. Рожену. На судні вони – як звичайні туристи. А капітан судна отримав розпорядження надавати їм всіляке сприяння. В обумовлений час і у заздалегідь визначеному місці капітан отримав вказівку зупинити судно на десять хвилин. Майже одразу вдалині виринув з туману катер і наблизився до борту. За лічені хвилини підготовлені контейнери були перевантажені в трюми. Все відбувалося під виглядом прийому продуктів харчування. А основна небезпека полягала в тому, що цей регіон входив до зони дій кораблів НАТО. У разі фіксування незапланованих зупинок, судно могли оглянути прикордонні і митні служби. Та все відбулося без ускладнень і за чітко розробленим сценарієм.

Ще одна операція, якою особисто керував Л. Рожен за кордоном, була пов’язана з доставкою біологічних матеріалів, призначених для розвитку сучасних біотехнологій. Особливість полягала в тому, що термін придатності цих матеріалів складав двадцять чотири години. За цей час потрібно було зустріти потрібну людину в іноземному порту, провести її як пасажира на радянське судно з валізою через митний контроль, потім дістатися порту іншої, дружньої, країни, звідки добуті зразки планувалося відправити дипломатичним багажем. Для цього там був спеціально підготовлений рейс “Аерофлоту”, і співробітники радянської резидентури з нетерпінням очікували на прибуття кур’єра.

Найбільше хвилювань у членів оперативної групи було під час митного догляду, коли жінка-контролер попросила розкрити валізу, в якій знаходилися пробірки. Але бездоганна психологічна поведінка кур’єра і заздалегідь заготовлені варіанти дій, які відволікли увагу, не дали можливості виявити особливо цінний вантаж. Операція була проведена за сімнадцять годин, тобто ще сім годин після доставки валізи у Центр радянські вчені мали можливість здійснювати термінові дослідження.

А орден “Знак Пошани” Леонід Рожен отримав за участь у добуванні окремих компонентів для створення радянського космічно корабля багаторазового використання. Про це він розповідає так: “Щербицький вручив нагороду за “Буран”. Тоді перед вченими і промисловістю було поставлене завдання – створити літальний апарат багаторазового використання. Тоді у нас були свої ракетоносії, але багато чого не вистачало. Для одержання окремих компонентів залучили розвідку. Саме співробітники зовнішньої розвідки добули деякі технології і зразки для створення цього апарату…”
У 1994 році Л. Рожена відряджають в одну з країн Західної Європи, де упродовж чотирьох років він сумлінно виконував покладені на нього обов’язки. На його рахунку було ще чимало цікавих справ, про які й досі не можна розповідати. За них він неодноразово отримував найвищі оцінки Центру.

Невдовзі по поверненню із-за кордону Л. Рожена призначають начальником ГУР СБ України. Про це в інтерв’ю для книги “Силуэты разведки” він розповів так: “В один прекрасний момент стало вакантним місце начальника Головного управління розвідки СБУ. Розглядалися кілька осіб, але вони з якихось причин не пройшли. Тодішній Голова СБУ викликав мене і сказав : “Або ти погоджуєшся бути начальником розвідки, або ми тебе звільняємо”. По правді кажучи, у мене не було великого бажання обіймати цю посаду. Але поставлене саме таким чином питання змусило дати згоду…”
Мабуть, у цих висловлюваннях також проявилися неповторні риси характеру Леоніда Рожена. Він залишив свій особливий слід в історії української зовнішньої розвідки. Протягом майже двох років продовжував напрацювання своїх попередників, одночасно займався реорганізацією роботи розвідки. На той час, на рубежі століть, зовнішня розвідка мала на своєму рахунку ряд серйозних здобутків, і в цьому також заслуга її керівника.

Наприкінці 2000 року Л. Рожена призначено першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України. Водночас він – голова Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президенті України, голова Ради з питань розвідки при Президенті України, голова комісії зі знищення стратегічних наступальних озброєнь. Саме на його долю випало брати участь у виконанні рішення керівництва держави про набуття Україною без’ядерного статусу, знищенні ракетних шахт і утилізації твердопаливних елементів ракетних установок. У 2001 році він нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. В РНБО працював до липня 2002 року.

Була ще в його трудовій біографії важлива сторінка, пов’язана з керівництвом однією з фірм у системі “Укспецекспорту”, якій доручалося забезпечувати реалізацію масштабного контракту з постачання Україною 350 танків міністерству оборони Пакистану. Це була складна, напружена, але дуже важлива і потрібна робота. Тоді цей контракт реалізували у встановлені терміни, і він мав перспективи розвитку за іншими напрямами.

Від 2004 року Леонід Рожен – голова правління Фонду ветеранів зовнішньої розвідки.


««««