Хижняк Ігор Володимирович

У роки існування незалежної Української держави Ігор Хижняк був першим офіційним представником Служби безпеки України у США. До того він працював заступником начальника підрозділу зовнішньої контррозвідки у Головному управлінні розвідки СБУ, а ще раніше перебував у тривалому закордонному відрядженні у Сполучених Штатах Америки, виконував функції офіцера безпеки радянського дипломатичного представництва і заступника резидента радянської розвідки у Нью-Йорку з питань зовнішньої контррозвідки. Він мав великий досвід оперативної роботи, пройшов хорошу життєву школу, обіймав різні посади у підрозділах зовнішньої розвідки, тому не випадково вибір припав саме на нього.

Ігор Володимирович Хижняк народився 16 листопада 1945 року у Дніпродзержинську. Після закінчення школи навчався у технікумі, якийсь час працював слюсарем на заводі, потім служив у армії, де йому запропонували продовжити службу в органах держбезпеки. Але перевірка дещо затягнулася, і він не встиг до вступу у Вищу школу КДБ СРСР. Натомість вступив на історичний факультет Московського державного університету. Через рік він таки став слухачем Вищої школи КДБ, а в університеті довелося перевестися на заочне відділення.

По завершенню навчання отримав призначення на посаду молодшого оперуповноваженого у підрозділ розвідки Управління КДБ УРСР по Харківській області. Наполегливість і працьовитість молодого співробітника була помічена й оцінена керівництвом. У 1976 році І. Хижняка переводять до Києва у Перше управління КДБ УРСР, а згодом направляють на навчання у Червонопрапорний інститут імені Ю. Андропова. Там він отримує додаткову спеціальну і мовну підготовку для роботи за кордоном. На момент розподілу до Москви із Києва надійшла телеграма за підписом заступника Голови КДБ УРСР В. М’якушка, який тоді здійснював кураторство по лінії розвідки, з проханням направити І. Хижняка для подальшого проходження служби до столиці України.

Після кількох нетривалих поїздок за кордон керівництво дійшло висновку, що І. Хижняк готовий до самостійної серйозної роботи в одній з капіталістичних країн. Зрештою, у 1985 році його направляють у резидентуру радянської зовнішньої розвідки у Нью-Йорку. Згідно з офіційною посадою, йому доводилося брати участь у підготовці й проведенні переговорів українських делегацій, займатися різноманітною дипломатичною, а водночас і розвідувальною діяльністю.

Згодом, у 1986 році, Ігор Хижняк став очевидцем грандіозного шпигунського скандалу. Тоді, за підозрою у шпигунській діяльності, адміністрація Рональда Рейгана вислала з країни 80 співробітників радянських дипломатичний та інших місій. У відповідь персонами нон-грата було оголошено певну кількість американців, які змушені були покинути СРСР. Після цього міждержавні стосунки загострилися, натомість у резидентурі радянської зовнішньої розвідки у Нью-Йорку з’явилося багато вакансій, які потрібно було терміново заповнювати. І. Хижняка одразу призначають на досить відповідальну посаду офіцера безпеки радянського дипломатичного представництва. Йому належало організовувати заходи із безпечного функціонування радянських установ за кордоном і їх співробітників, членів радянських делегацій, які прибували до США і були обізнані з відомостями, що становлять державну таємницю, налагоджувати контакти з представниками американських спецслужб і правоохоронних органів для вирішення різноманітних питань.

У цей період, зрештою, як і в попередні роки, було немало спроб вербування радянських громадян. Зокрема, одному з шифрувальників резидентури, який мав право виходити в місто лише у супроводі оперативного співробітника, під час переходу вулиці у кишеню підкинули лист із пропозицію співробітництва та з великим діамантом на додачу. Довелося вживати адекватні заходи протидії.
Водночас І. Хижняк брав участь в операціях з проникнення до американських спецслужб і залучення їхніх співробітників до роботи на радянську розвідку. Одна з таких справ стосувалася працівника нью-йоркського відділення ФБР Пітса, який входив до спеціальної групи з виявлення представників КДБ і ГРУ з-поміж радянських громадян, які працювали в ООН, дипломатичних і торговельних місіях. У 1987 році той ініціативно надіслав листа на адресу одного з радянських дипломатів, у якому просив про зустріч. З ним зустрівся колега І. Хижняка по роботі в резидентурі. Пітс передав йому список співробітників радянських закладів у Нью-Йорку, підозрюваних у приналежності до розвідувальних органів.

У подальшому, завдяки інформації Пітса, в радянській резидентурі точно знали, за ким із співробітників встановлено стеження, які провокації і акції готує ФБР, та іншу важливу інформацію. Пітс був викритий і заарештований у 1996 році через зраду радянського дипломата, до якого він з самого початку звернувся з листом і пропозицією про співпрацю. Через рік відбувся суд над Пітсом. Вирок: 27 років ув’язнення. Після завершення судового процесу ця справа набула широкого розголосу у США і у всьому світі.

На той час Ігор Хижняк мав уже інший статус. У 1989 році він повернувся на батьківщину, працював у Першому управлінні КДБ УРСР. Після розпаду Радянського Союзу і кардинальних реорганізацій спецслужб був призначений заступником начальника підрозділу зовнішньої контррозвідки у Головному управлінні розвідки Служби безпеки України. Невдовзі після початку функціонування посольства України у США він став офіційним представником СБ України зі зв’язків з американськими спецслужбами. Це був період завершення “холодної війни” й політики конфронтації і початку налагодження діалогу, порозуміння і співробітництва у сфері боротьби з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю, нелегальною міграцією, наркобізнесом, торгівлею людьми. Встановлювалися офіційні контакти між спецслужбами, здійснювалися візити на високому рівні, обговорювалися важливі питання, які стосувалися різних сфер діяльності.

- То був по-своєму дуже цікавий, напружений і творчий період, – згадує про ті часи Ігор Володимирович. – З’ясувалося, що можна позитивно вирішувати питання в інтересах України. Моя посада передбачала можливість, у разі необхідності, невідкладно зустрітися з керівництвом ЦРУ і ФБР, на регулярній основі відбувалися спілкування з відповідальними співробітниками і обмін взаємовигідною інформацією.

Під час одного з візитів офіційної делегації українських спецслужб до США І. Хижняк звернувся до директора ФБР Луїса Фрі з незвичним проханням організувати йому зустріч зі співробітниками, які, так би мовити, протистояли йому під час попереднього відрядження до Сполучених Штатів Америки. Через два дні його познайомили зі співробітником ФБР, який мав відношення, зокрема, і до його розробки. Розмова була неформальною і цікавою, обом було що згадати. Ця зустріч показала І. Хижняку, що світ змінився, дещо змінилися правила гри, але кожна спецслужба продовжує захищати свої секрети і дбати, перш за все, про національні інтереси й безпеку своєї держави.

Подальша робота за кордоном це підтвердила. Працювати стало дещо спокійніше, ніж у минулі десятиліття, але напруженість, відповідальність і складність збереглися. Про останній період своєї професійної діяльності Ігор Хижняк у одному зі своїх інтерв’ю сказав так: “Мені пощастило брати участь у деяких історичних і знаменних подіях, пов’язаних з радянсько-американськими відносинами на міжнародній арені, становленням і зміцненням незалежності України, спільно з колегами в міру своїх сил і можливостей сприяти створенню і розвитку української розвідки”.

А ще у зв’язку з цим він акцентував увагу на деяких нюансах у роботі з українською діаспорою : “Не можу не зазначити, що робота з українськими емігрантськими організаціями усіх спрямувань у США почалася і отримала розвиток з позицій Постійного представництва України при ООН в середині 80-х років. У цей період представництвом керував Г. Й. Удовенко Робота із зазначеною категорією української еміграції у США вимагала певної мужності й сміливості при тогочасній політичній розстановці в СРСР і в Україні. При цьому Геннадій Йосипович повністю покладався на мою підтримку. Це був цікавий і неповторний період, гідний окремої розповіді”.

Після звільнення зі служби І. Хижняк упродовж ще кількох років очолював підрозділ безпеки одного з великих українських підприємств, використовуючи свої знання і досвід для відстоювання національних інтересів.


««««