Вийшла книжка про розвідку Державного Центру УНР у екзилі | Служба зовнішньої розвідки України
                









Вийшла книжка про розвідку Державного Центру УНР у екзилі

10.04.2018

Щойно вийшов третій том наукового п’ятитомного видання «Спеціальні служби України від найдавніших часів до сьогодення». Він стосується діяльності спецслужби Військового міністерства Державного Центру УНР в екзилі  у 1926 – 1936 роках.

Ґрунтовний науковий доробок дає змогу зазирнути у той період, коли розкидані по усьому світу колишні вояки Армії УНР намагалися продовжити боротьбу, розпочату у часи визвольних змагань 1917 – 1921 років. Змушені піти на еміграцію, вони не припинили боротьбу, не зреклися своєї мети – вибороти волю і незалежність Батьківщини. Понад те, у складі Військового міністерства Державного Центру УНР в екзилі вони створили спецслужбу, яка упродовж десяти років наполегливо займалася розвідувальною, контррозвідувальною і пропагандистською діяльністю.

Нова книжка продовжує знімати завісу невідомого з важливих подій нашої історії. Розповіді ґрунтуються на розсекречених документах з архівів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, матеріалах вітчизняних та закордонних архівів, і це надає їм особливої ваги й переконливості. Зокрема, у третьому томі понад півсотні посилань на галузевий державний архів СЗР України. Це ті документи, які вперше вводяться у науковий обіг. Завдяки розсекреченим матеріалам розвідки вдалося пролити світло і на деякі білі плями в біографіях визначних діячів УНР.

Історія створення уенерівської спецслужби в умовах еміграції, організація її роботи, основні напрямки і завдання, форми й методи діяльності органічно сприймаються через людські долі. Образи представників військової спецслужби і тих, хто долучався до цієї секретної сфери діяльності, постають без зайвої ретуші – такими, якими вони були насправді у житті: і в часи слави й перемог, і в дні поразок, відступів, поневірянь, перебування в еміграції, пошуку порозуміння і свого шляху в досягненні мети.

Володимир Сальський, Всеволод Змієнко, Іван Литвиненко, Василь Недайкаша, Яків Водяний, Василь Филонович, Яків Гальчевський, Гнат Порохівський, Петро Філоненко… Про цих неординарних діячів національних спецслужб досі було небагато інформації. Читач цієї книжки зможе відкрити для себе багато нових фактів із їхнього життя і діяльності, зрозуміти, що спонукало їх до певних дій і вчинків, давало сили перемагати ворогів України у нерівному протистоянні, не зламатися, не зневіритися, не опустити рук навіть тоді, коли танули останні надії.

У книжці багато цікавої й пізнавальної інформації і про таке:

- Чи мала розвідка УНР свій шифр і чи користувалася тайнописом?

- Які способи вигадували розвідники для переправлення листівок на територію радянської України?

- Яка методика застосовувалася для підготовки кур’єрів, розвідників і резидентів уенерівської розвідки?

- Що заносилося у паспорт певного регіону України для збирання розвідувальної інформації?

- Яку анкету для розвідників розробили у військовій спецслужбі УНР, щоб отримувати відомості про голод в Україні?

- Чи був у товаристві колишніх вояків УНР у Стамбулі агент НКВС?

- У яку гру з НКВС грав уенерівський розвідник Василь Недайкаша?

- Які загадки залишив по собі перший керівник уенерівської спецслужби в екзилі Микола Чеботарів?

- Що сталося з архівом Симона Петлюри після його смерті?

Пошуки відповідей на ці та інші запитання дадуть змогу пролити світло й на інші епізоди багатогранної, заплутаної і драматичної діяльності представників української еміграції.

Важливість та актуальність даної наукової праці полягає ще й у тому, що як позитивний, так і негативний досвід функціонування військової спецслужби ДЦ УНР у екзилі може стати в нагоді й сьогодні – у нових умовах існування незалежної держави. Вона дає поштовх для розуміння того, що відбувається нині навколо України, природи агресивної політики Росії і діяльності її спецслужб. І це ще один аргумент на підтвердження того, наскільки важливо знати й розуміти історію, вчитися на минулих помилках, аби не повторювати їх знову й знову.

«Відновлення в історичній пам’яті подій і фактів, замов­чуваних або фальсифікованих у минулому, підняття нових пластів маловідомої або ж зовсім невідомої інформації ще раз переконують нас в тому, що в історії ніколи не можна перегорнути останню сторінку», – зазначається у післямові.

Над третім томом працювали доктори історичних наук Володимир Сідак і Тамара Вронська та дослідник історії спецслужб, співробітник Служби зовнішньої розвідки України Олександр Скрипник.

Загалом цей багатотомний проект є результатом спільної роботи Інституту історії України Національної академії наук України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, наукових, архівних і музейних установ.

Попередні два томи присвячені діяльності вітчизняних спецслужб на теренах нашої держави за часів далекої Княжої доби, Козацької республіки ХVІІ століття, Української революції 1917 – 1921 років. Наступні охоплюватимуть організацію діяльності розвідки і контррозвідки УВО, ОУН і УПА та функціонування сучасних національних спецслужб за часів новітньої історії України.

 

Прес-служба СЗРУ


««««