Баронін Анатолій Вікторович

31 серпня 1932 року  народився  Баронін Анатолій Вікторович.

Про нього згадував у своїй книзі «КДБ. Таємна робота радянських розвідників» відомий дослідник історії розвідки Джон Баррон. Німецький журнал “Штерн” у 1970-ті роки назвав його видатним майстром шпигунства. Анатолій Вікторович Баронін дійсно легендарна особистість радянської та української зовнішньої розвідки. Із 50 років роботи у розвідці  половину він віддав службі на керівних посадах у Першому управлінні КДБ УРСР і підготовці молодих українських розвідників.

У Нігерії А.В. Бароніну вдалося у надзвичайно стислі терміни виконати надважливе завдання – здобути інформацію про нову небезпечну хворобу, яка у  1970 році охопила селище Ласса на північному сході Нігерії: за лічені години від невідомої хвороби, схожої на тиф, там вимерло все населення. Пізніше в науковому світі її стали називати, залежно від проявів, лихоманкою Ласса або лихоманкою Ебола. У фахівців виникли підозри про можливі випробування бактеріологічної зброї і потрібні були зразки зараженої крові для створення антивірусних препаратів. З великим ризиком для власного здоров’я та в цілому розвідмісії А.В. Бароніну далося добути та переправити до СРСР вкрай необхідні матеріали.

Наразі він тричі працював за кордоном резидентом зовнішньої розвідки. Останні п’ять років служби був першим заступником начальника управління розвідки в Києві. У 1991 році звільнився у запас. Після набуття  Україною незалежності багато років займався викладацькою роботою – готував майбутніх співробітників української розвідки. За вагомі успіхи на цій ниві нагороджений орденом Данила Галицького.