Змієнко Всеволод Юхимович

16 жовтня 1886 року в Одесі народився Змієнко Всеволод Юхимович.

У роки Першої світової війни В.Ю. Змієнко за хоробрість був нагороджений орденами «Святої Анни», «Святого Станіслава», «Святого Князя Володимира» і Георгіївською зброєю.

За часів Центральної ради і Директорії УНР він служив в українській армії на посадах начальника штабів Одеської гайдамацької дивізії, 3-го Херсонського корпусу, 1-ї дивізії Січових стрільців. Був військовим комісаром Одеси й округи, головою військового відділу Головної Комісії Херсонщини, Таврії і Катеринославщини, помічником командувача і командувачем групи військ Південно-Східного фронту.

Під час перебування в еміграції у Польщі працював у Генеральному штабі Армії УНР, де мав безпосереднє відношення до розвідки. Підготував документ про основні концептуальні засади розвідки, її найголовніші завдання, вважаючи розвідвідділ «мозковою клітиною» штабу.

Розвідувальна робота велася за такими напрямами: агентурне проникнення до урядових та партійних структур радянської України з метою вивчення політичного курсу; здобування інформації про боєздатність, технічне оснащення, розвиток окремих родів військ, тактику дій великих армійських з’єднань; проведення активних заходів пропагандистського характеру на терені України; вивчення ситуації у прикордонні для перекидання агентів. З цією метою були створені розвідувальні пункти у європейських країнах, котрі мали спільний кордон з СРСР, – Румунії, Чехословаччині, Туреччині, Болгарії, а також у Персії і на Далекому Сході.

За часів керівництва спецслужбою УНР генерал-хорунжого Всеволода Змієнка вона у 1928 – 1936 роках зазнала суттєвої реорганізації, а розвідувальна секція займала ключову позицію.