Зарубіна Єлизавета Юліївна

31 грудня 1900 року у селі Ржавенці Хотинського повіту Північної Буковини народилася Зарубіна Єлизавета Юліївна.

Єлизавета Зарубіна була однією з найуспішніших радянських розвідниць, які діяли за кордоном як з нелегальних, так і з легальних позицій. Вона була освіченою, привабливою, знала шість іноземних мов, уміла легко перевтілюватися і грати різні ролі. Це вона напередодні Другої світової війни упродовж деякого часу підтримувала у Німеччині агентурний зв’язок з гауптштурмфюрером Віллі Леманом (псевдонім «Брайтенбах»), одним із прототипів Штірліца з кінофільму «Сімнадцять миттєвостей весни», а під час війни робила спроби впливу у США на відомого фізика Роберта Опенгеймера ще до того, як він став одним з керівників американського ядерного проекту. Зі своїм чоловіком і партнером по розвідувальній роботі Василем Зарубіним, майбутнім генерал-майором і заступником керівника радянської зовнішньої розвідки, вони були дуже ефективним розвідувальним тандемом.

Втім в її кар’єрі розвідника не все було райдужно. Після повернення у березні 1939 року з Німеччини її раптом звільнили зі служби – і це після 16 років успішної роботи у розвідці! У провину було поставлено те, що вона раніше була румунською підданою, що на той момент у Чернівцях, на території Румунії, проживали її батьки, друзі і знайомі, що її рекомендував на роботу у розвідку «ворог народу» Іван Запорожець, який тоді проходив по справі щодо убивства Кірова.

Згодом у її справі розібралися і 19 квітня 1940 року поновили на службі. Розгромлена після численних репресій зовнішня розвідка потребувала досвідчених кадрів, і Зарубину знову зарахували у штат і направили до Німеччини відновлювати втрачені агентурні позиції. Єлизавета по праву вважалася одним з кращих фахівців з відновлення зв’язків з колишніми агентами.
З грудня 1941 по серпень 1944 року Зарубіни перебували у Сполучених Штатах Америки, де її чоловік Василь Михайлович спочатку працював резидентом, а згодом головним резидентом НКВС-НКДБ під прикриттям різних посад у повноважному представництві СРСР у Вашингтоні.

З поставленими Центром завданнями Зарубіни впорались, ними було організовано системну роботу резидентури, налагоджено регулярне надходження до Центру інформації політичного, економічного, науково-технічного характеру. Найбільшу цінність у цей період становили відомості про розробку США ядерної зброї. Через низку цінних агентів, які мали безпосереднє відношення до атомного проекту, були добуті креслення, технічні характеристики, дослідні зразки та інші матеріали, які дозволили радянським вченим не лише прискорити роботи над власними дослідженнями у цій сфері, а й зекономити величезні кошти.

Значну допомогу чоловікові у цій справі надавала Єлизавета Юліївна, яка офіційно обіймала посаду другого секретаря диппредставництва і в резидентурі здійснювала кураторство понад двадцятьма агентами, встановлювала офіційні контакти з впливовими особами, через яких створювалися умови для одержання потрібної інформації.
Наприкінці своєї професійної діяльності протягом 1944-1946 років Єлизавета Зарубіна обіймала різні посади у центральному апараті зовнішньої розвідки Радянського Союзу.