Хілько Федір Ілліч

11 лютого 1925 року у родині робітника цегельного заводу у німецькому поселенні Дармштадт Мелітопольського району Запорізької області народився Хілько Федір Ілліч.

Майже 17 років Федір Хілько займався розвідувальною діяльністю з нелегальних позицій. Завдяки своїй наполегливості та природній обдарованості він  став успішним бізнесменом, встановлював і підтримував контакти з високопоставленими вченими, міністрами, першими особами деяких держав та їхніми близькими родичами. Його намагалися завербувати представники іноземної розвідки однієї із західноєвропейських країн. Після повернення на батьківщину він відмовився від московської квартири, жив на зарплату полковника, а потім військову пенсію в Києві, тим часом на його закордонному банківському рахунку залишилися лежати сотні тисяч в іноземній валюті – їх не чіпали, підозрюючи, що рахунок можуть контролювати спецслужби.

Упродовж 1957-1959 років Федір Хілько пройшов спеціальну підготовку в Києві: оперативну, правову, країнознавчу. З ранку до вечора вживався в образ людини, під виглядом якої йому потрібно було перебувати на першому етапі операції в проміжній країні – Німецькій Демократичній Республіці.

Відповідно до легенди, Хілько виступав у ролі втікача на Захід, який проривався через залізну завісу, щоб отримати спадщину, залишену йому далекою родичкою у вигляді рахунка в одному з банків і довічної частини доходів від роботи великої фірми. Ця легенда склалася за цілком несподіваного збігу обставин. Якось Хілько щиро перейнявся долею молодого парубка – колеги по новій роботі, який почав спиватися, втратив інтерес до життя і поступово деградував як особистість. Федорові Іллічу вдалося повернути його до нормального життя, за що мати хлопця переоформила на нього спадщину, яку можна було отримати тільки за умови проживання у ФРН. А вона із сином не хотіла виїздити з НДР, оскільки мала хорошу роботу й поважне становище в суспільстві. З цією метою вона знайшла для Хілька місце в своєму розгалуженому родоводі. Тепер, за однією з генеалогічних гілок, він став далеким родичем німецького промисловця, який заповів різні частки своїх прибутків численній рідні.

Згодом Хілько був переправлений через кордон, отримав статус біженця і за повною програмою пройшов різноманітні перевірки. Завдяки рекомендаційним листам і залишеній «спадщині» Хількові вдалося порівняно швидко завести необхідне коло знайомств. Минуло трохи часу, і він уже мав репутацію солідного та успішного бізнесмена.

Основне завдання, поставлене перед ним Центром, полягало в добуванні інформації військово-політичного характеру. На це були зорієнтовані цінні інформатори, яких Федір Ілліч, як новий резидент нелегальної розвідки, прийняв на зв’язок від свого попередника: співробітники міністерств оборони та закордонних справ, працівники деяких дипломатичних місій та інші.

Повідомлення Хілька, особливо в пізніший період роботи за кордоном, неодноразово доповідалися вищому керівництву радянської розвідки, на підставі деяких з них готували доповіді керівництву держави.

Після повернення із-за кордону Федір Ілліч з 1979 до 1988 року працював у Києві в управлінні розвідки, займаючись підбором і підготовкою кандидатів у нелегальну розвідку. Навіть після звільнення у запас до останніх днів свого життя він брав участь у підготовці майбутніх українських розвідників.

За успішне виконання розвідувальних завдань Хілько нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За бойові заслуги», трьома бойовими орденами і медалями за участь у Другій світовій війні, вже у роки незалежності України був удостоєний ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.

Помер Федір Ілліч Хілько у червні 1999 року.