Неєжмаков Анатолій Васильович

21 лютого 1950 року у м. Донецьк народився Неєжмаков Анатолій Васильович.

Протягом чотирьох років Анатолій Васильович Неєжмаков знаходився в Афганістані і керував оперативними групами відразу в кількох провінціях. За активну і результативну роботу нагороджений бойовими орденами і медалями СРСР та Афганістану.

7 вересня 1981 року Анатолій Неєжмаков у складі спецгрупи прибув до Кабулу. Саме він і його колеги стали першими радниками КДБ СРСР, які мали спеціальну «афганську» підготовку, включаючи знання перської мови, історії, культури та економіки країни. Неєжмакова призначили керівником оперативної групи провінції Бадахшан, основне  завдання якої полягало в наданні допомоги у створенні власної спецслужби Афганістану та використання її сил і засобів в інтересах СРСР.

Водночас доводилося особисто займатися й оперативною роботою, виїздити в населені пункти для одержання розвідувальної інформації, здійснення різноманітних оперативних заходів, проводити численні зустрічі з джерелами інформації, переговори з впливовими місцевими авторитетами, керівниками різних озброєних формувань.

На той час протистояння між владою і антиурядовими формуваннями загострилися й надзвичайно важливими були неординарні рішення, нетрадиційні шляхи вирішення конфліктів і протистоянь. Саме цього очікували від Неєжмакова. Інформація, яку він одержував і реалізовував, використовувалася для проведення не лише оперативних заходів, але й військових операцій. Помилки могли призвести до того, що військові підрозділи радянської і афганської армій могли завдати ударів не по тих об’єктах, які цього потребували, могли самі потрапити у розставлені пастки, могли постраждати мирні жителі.

Через два роки, після завершення раніше обумовленого терміну роботи в провінції Бадахшан, Неєжмакову було продовжено термін відрядження і призначено керівником оперативної групи провінції Балх та виконуючим обов’язки представника держбезпеки СРСР у зоні «Північ».

Опергрупа провінції Балх, яку він очолив, була чи не найчисельнішою в Афганістані – понад 40 спiвробiтникiв. У військово-політичному і оперативному відношенні провінція мала дуже важливе значення. Це обумовлювалося наявністю великої ділянки кордону з Радянським Союзом, тут розміщувалося Генконсульство СРСР, філія торговельного представництва, потужні об’єкти радянсько-афганського економічного співробітництва, трубопроводи, якими постачалося пальне і газ, порт Хайратон, одна з найбільших баз для вантажів військового і народногосподарського призначення, працювало понад 1100 радянських цивільних фахівців і представників різних відомств. Управління Служби державної інформації Афганістану тут нараховувало понад 800 співробітників і понад 1200 бійців у складі шести спеціальних бойових загонів.

Оперативною групою Неєжмакова був розроблений i здійснений, iз залученням iнших сил i засобiв афганської та радянської сторiн, комплекс органiзацiйних та оперативно-вiйськових заходiв, що отримали назву «Операцiя «Зелень». У результатi пiд контроль держави водночас було взято бiльше двох десяткiв великих кишлакiв, що знаходилися у зеленій родючій зоні, виведено з боротьби проти влади чимало озброєних формувань: частина з них просто склала зброю, інші відкрито перейшли на бiк держави. По вiдношенню до так званої «непримиримої опозицiї» було проведено масштабну вiйськову операцiю, внаслiдок якої частина озброєних формувань була розгромлена або потрапила у полон, iншим завдано чутливих збитків. Ситуацiю в цьому важливому регiонi було стабiлiзовано.

Досить резонансною також була операція «Відплата». Ще на початку 1983 року одне з мiсцевих терористичних угруповань викрало 16 радянських цивільних фахівців. Як з’ясувалося згодом, їх утримували у віддаленому гірському кишлаку. Поблизу утримання полонених висадили мобільний десант, якому вдалося їх звільнити, але живими лишилося лише дев’ять осіб. Організаторам і виконавцям цього злочину тоді вдалося зникнути.

З урахуванням низки обставин, основний удар планувалося спрямувати проти ватажка банди на ім’я Каюм (прізвисько «Терор»). Операція «Відплата» тривала майже півтора року, внаслідок якої Каюма та решту бандитів було знищено.

За результатами роботи упродовж двох років очолювана Анатолієм  Неєжмаковим оперативна група «Балх» була визнана кращою в Афганістані.

По поверненню на батьківщину Анатолій Васильович Неєжмаков продовжив службу у Першому управлінні КДБ УРСР. За якийсь час, у 1988 році, він обійняв посаду заступника начальника відділу, через три роки став заступником начальника управління, а невдовзі – начальником одного з управлінь у складі Головного управління розвідки Служби безпеки України. У подальшому протягом кількох років був керівником групи радників і консультантів при начальнику ГУР СБ України.