Колосовський Володимир Васильович


6 березня 1884 року народився Колосовський Володимир Васильович.
Після проголошення Української держави на чолі з Гетьманом Павлом Скоропадським і реорганізації у червні 1918 року Генерального штабу Збройних сил України Володимир Колосовський був призначений начальником розвідочного відділу.
Відділ мав три частини, розмежування діяльності яких дає уявлення про пріоритетні спрямування Гетьманату. Перша частина – Румунія, Туреччина, Болгарія, друга – Росія, Кавказ та інші регіони, що утворилися після розпаду Російської імперії, третя – зв’язок з союзними арміями та їх командуванням. Перша та друга частини організовували добування, збір і вивчення даних про воєнно-політичну ситуацію в країнах, котрі були об’єктами зацікавленості, їх збройні сили, військово-економічний потенціал, склад, розташування, стан, характер дій та намірів їх військ. При цьому головними напрямами розвідувальних зусиль були радянська Росія і Румунія.
З-поміж нових форм і методів розвідувальної роботи у цей період вирізняються періодична посилка за кордон таємних агентів з особливими дорученнями, використання постійних особливих агентів за кордоном, придбання таємних документів за гроші. Володимир Колосовський особисто надавав особливої ваги забезпеченню конспірації, особливо ж – збереженню таємності в роботі з агентурою та при проведенні розвідувальних операцій в цілому.
Українська розвідка в той час вже застосовувала технічні засоби для здобування інформації, насамперед радіоперехоплення. Для контролю радіопереговорів була спеціально змонтована станція радіоперехоплення на даху будинку Генерального штабу.
За часів Гетьманату у сфері розвідки під керівництвом Володимира Колосовського здійснювалася аналітична обробка розвідувальної інформації, відбулося розмежування функцій між військовою розвідкою та військовою дипломатією, розроблялися плани активізації роботи шляхом створення закордонних резидентур, які мали поєднувати збір інформації з акціями політико-пропагандистського впливу та іншими заходами в інтересах Української держави.
Після поразки Гетьманату полковник В. Колосовський у добу Директорії УНР також залучався новою владою до розвідувальної діяльності.
З 12 січня 1919 року він був військовим експертом делегації УНР на мирних переговорах у Парижі, а з травня 1919 року — військовим агентом УНР у Франції, Бельгії, Іспанії, Португалії з дислокацією у Парижі.
З 1920 року перебував в еміграції у Німеччині, редагував журнал “Война и Мир”. Деякий час, з 1929 року, входив до складу військового штабу Проводу українських націоналістів. Помер у 1944 році.