Натисни та тримай

24 січня 2019 року виповнюється 100 років від дня створення першого підрозділу української зовнішньої розвідки

Перший підрозділ загальнодержавної зовнішньої розвідки в Україні був створений 24 січня 1919 року за часів Директорії УНР.

З цього дня у складі Політичного департаменту почав функціонувати відділ закордонної інформації – для проведення розвідувальної роботи щодо активно діючих проти УНР ворогів, а також стосовно країн – потенційних противників республіки і можливих союзників.

До цього, за Центральної Ради і Гетьманату, розвідка була військовою і входила до складу Генерального штабу Армії УНР.

За часів Директорії УНР була створена достатньо розгалужена структура спеціальних служб: військова розвідка і контррозвідка,  загальнодержавна розвідка і контррозвідка, допоміжні підрозділи, школа підготовки розвідників.

Відділу закордонної інформації Політичного департаменту за короткий проміжок вдалося налагодити агентурну мережу в Одесі, Києві, Харкові та Румунії. Крім того, через оперативні можливості відділу Голова Директорії Симон Петлюра вивчав ставлення урядів, політичних й ділових кіл ряду західних держав до проблем України та втілював задуми щодо відповідного впливу на них і ймовірного використання.

Розвідувальний підрозділ використовував класичні для спецслужб того часу методи і засоби діяльності, основними з яких були таємна агентура та її конспіративне впровадження і використання. З цією метою була розроблена інструкція для агентів «політичної розвідки і контррозвідки».

Відділ закордонної інформації мав статус організації військового типу. Зарахування на службу здійснювалося за «Правилами про прийом співробітників до відділів політичної інформації», розробленими в департаменті. Громадянин мав подати письмове прохання і заповнити відповідну анкету, в якій з-поміж відомостей загального характеру мусив зазначити, на якій службі перебував до 1917 року, що робив з березня 1917 року, якими іноземними мовами володіє і який рівень володіння українською мовою. Крім цього, від кандидатів вимагали рекомендації від українських партій або щонайменше від двох їхніх членів, а також письмових свідчень про непричетність претендента до більшовицького, русофільського та інших ворожих УНР рухів.

До роботи у відділі не допускалися особи, які працювали в органах політичного розшуку більшовиків або інших окупантів України. Вся подана інформація ретельно перевірялася. Викриті у нещирості каралися адміністративним арештом від одного до п’яти місяців або притягувалися до кримінальної відповідальності, якщо ставало відомо про намагання умисно проникнути до лав української розвідки з ворожою метою.

Всі співробітники після зарахування на службу приймали спеціальні обітниці-клятви щодо чесного і сумлінного виконання покладених на них обов’язків в інтересах Української держави. За якісний підбір кадрів у відділи політичної інформації та придбання цінних агентів передбачалися виплати з таємного фонду начальникам відділів, їхнім помічникам та співробітникам винагород за фахову працю – щомісячних грошових надбавок до 25 відсотків установленої платні.

Для отримання необхідних відомостей відділ активно використовував можливості дипломатичних представництв та інших закладів УНР за кордоном, а також українську діаспору й зарубіжні суспільно-політичні кола, які співчували боротьбі України за незалежність, а нерідко й допомагали конкретними діями.

Що ще цікавого

194
1
Розвідники доби УНР очима художника-баталіста
Інтерв’ю Голови Укрінформу
280
5
Росія і її сателіти — найбільша загроза світовій розвідспільноті
269
4
Зовнішня розвідка України: з чого все починалось