Головний офіс Служби зовнішньої розвідки України розташований у Києві на вулиці Нагірній. Окремі підрозділи розміщені в інших районах столиці та в різних регіонах України. У лісовому масиві під Києвом знаходиться заміський офісний комплекс СЗР України. Тут створена багатофункціональна інфраструктура з адміністративними корпусами, закритими мережами зв’язку, охоронною системою, засобами життєзабезпечення, спортивним комплексом, медичним центром і службовим житловим фондом.
Розширення і вдосконалення інфраструктури є постійною турботою керівництва СЗР України про створення належних умов для результативної роботи співробітників і пов’язане, насамперед, з необхідністю вирішення нових відповідальних завдань, спрямованих на забезпечення національної безпеки держави.
Служба зовнішньої розвідки (СЗР) України є державним органом, який здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах. Зазначена діяльність спрямована виключно на протидію зовнішнім загрозам і викликам національній безпеці держави.
Завдання Служби зовнішньої розвідки України визначені у Законі України “Про Службу зовнішньої розвідки України”, відповідно до якого на неї покладається:
За усталеною світовою практикою функціональна структура розвідки охоплює процеси здобування (збору) розвідувальної інформації, її аналізу та підготовки аналітичних матеріалів, прогнозів і сценаріїв розвитку ситуації у сфері національної та міжнародної безпеки шляхом проведення агентурної і технічної розвідки, оперативно-технічної діяльності та інформаційно-аналітичної роботи.
Загальне керівництво Службою зовнішньої розвідки України здійснюється Президентом України. Безпосереднє керівництво Службою зовнішньої розвідки України здійснює її Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.
Президентський контроль реалізується через функцію управління Главою держави Службою зовнішньої розвідки України, призначення її керівників, постановку завдань та підзвітність СЗР України щодо їх виконання, а також контроль за повсякденною діяльністю розвідки через Раду національної безпеки і оборони України.
Верховною Радою України здійснюється парламентський контроль за діяльністю Служби зовнішньої розвідки України в порядку, встановленому Конституцією України, Законом України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави».
Парламентський контроль сконцентровано у праві на прийняття законів, які визначають правові засади діяльності розвідувальних органів, їх повноваження й завдання, доступні засоби для виконання, а також бюджет Служби зовнішньої розвідки України, що дозволяє Верховній Раді визначати масштаби фінансування та з‘ясувати, на які потреби спрямовуються державні кошти.
Постійний контроль за діяльністю Служби зовнішньої розвідки України здійснює Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони. В практику впроваджено звіт Служби зовнішньої розвідки України про основні результати роботи, дотримання чинного законодавства, прав і свобод громадян. Ці та інші поточні питання обговорюються (заслуховуються) на засіданнях Комітету, члени якого також беруть участь у роботі колегії СЗР України.
Контроль за витратою коштів Державного бюджету України на утримання Служби зовнішньої розвідки України здійснює Рахункова палата України.
Нагляд за додержанням Службою зовнішньої розвідки України законів України здійснюється Генеральним прокурором України і уповноваженими ним прокурорами.
Прийнятий Верховною Радою України Закон «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» створює правові умови впливу на забезпечення максимально можливої відкритості у діяльності держави в питаннях гарантування національної безпеки та оборони. Закон також передбачає цивільний контроль за діяльністю Служби зовнішньої розвідки України, який здійснюють громадяни України через громадські організації, членами яких вони є, через депутатів представницьких органів влади і особисто шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представника у справах захисту прав військовослужбовців або до іншого державного органу в порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян».
Наявність подібного розподілу повноважень відповідає демократичним зразкам, наближена до основних принципів контролю за діяльністю розвідки відповідно до європейських норм.
Ні, Служба зовнішньої розвідки України не уповноважена на здійснення ані зазначених, ані будь-яких інших дій, що пов’язані із розслідуванням кримінальних правопорушень, оскільки відповідно до чинного законодавства України не є суб’єктом кримінального провадження.
Реформування сектору безпеки, розпочате ще у 2004 − 2005 роках на виконання європейських зобов’язань України, мало на меті повне позбавлення розвідувальних органів України будь-яких правоохоронних функцій. Відповідно до зазначеної концепції будувалася, зокрема, організаційна структура СЗР України, серед підрозділів якої ніколи не створювалися і, з огляду на покладені законом завдання, не могли створюватися слідчі підрозділи (які на сьогодні згідно зі статтею 38 нового Кримінального процесуального кодексу України можуть функціонувати виключно у складі органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань).
Більш того, з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України 2012 року остаточно на законодавчому рівні було закріплено той факт, що Служба зовнішньої розвідки України навіть опосередковано не може брати участі у кримінальному проваджені. Це відбулося шляхом формування у статті 41 Кримінального процесуального кодексу України та частині четвертій статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вичерпного переліку державних органів, оперативні підрозділи яких уповноважені виконувати доручення слідчого, до яких СЗР України не віднесено.
До співробітників Служби зовнішньої розвідки України як військового формування належать військовослужбовці, службовці та працівники СЗР України.
З урахуванням поставлених перед СЗР України завдань у підрозділах агентурної, технічної розвідки, протидії міжнародному тероризму, інформаційно-аналітичних, юридичних, оперативно-технічних, забезпечення, навчальних закладах і науково-дослідних установах та інших працюють фахівці у галузях міжнародного права і міжнародних відносин, правознавства, економіки, політології, державного управління, журналістики, психології, прикладної математики, кібернетики, комп’ютерних технологій, системного аналізу, захисту інформації тощо, зі знаннями однієї або кількох іноземних мов.
Сьогодні простежується стійка тенденція до омолодження кадрів. У даний момент майже 27 відсотків особового складу СЗР України – це молоді люди у віці до 30 років. Переважна більшість оперативних співробітників має дві вищі освіти, в тому числі у сфері міжнародного права та економіки, кожен третій знає дві іноземні мови. Усі без винятку отримують необхідну спеціальну та мовну підготовки. Низка співробітників має вчені ступені кандидатів і докторів наук, почесні звання.
У той же час не всі співробітники СЗР України є професійними розвідниками. У Службі є немало посад, на яких працюють особи з вищою, середньою спеціальною або середньою освітою, котрі забезпечують функціонування будь-якого відомства.
Згідно із Законом “Про розвідувальні органи України” співробітники кадрового складу розвідувальних органів України під час виконання ними службових обов`язків перебувають під спеціальним захистом держави. Ніхто, крім органів державної влади та посадових осіб, які визначені цим Законом, не має права втручатися в їх службову діяльність.
Соціальний захист співробітників розвідувальних органів України та членів їх сімей, а також цивільних працівників, які уклали трудовий договір з розвідувальними органами України, гарантується законом.
Для захисту життя, здоров`я, житла і майна співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів (дружина, чоловік, батьки, діти, рідні брати і сестри) від протиправних посягань і загроз у зв`язку із службовою діяльністю цих співробітників розвідувальні органи України здійснюють спеціальні заходи щодо забезпечення безпеки в порядку, передбаченому Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та іншими актами законодавства України. Рішення про вжиття цих заходів у кожному конкретному випадку приймаються керівником відповідного розвідувального органу.
У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України за підозрою у скоєнні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його тримають окремо від інших осіб. Привід, затримання та арешт і пов`язані з цим обшук особи та огляд речей кадрового співробітника розвідувального органу при виконанні ним своїх службових обов`язків здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу. Не підлягають огляду і затриманню транспортні засоби розвідувальних органів та їх кадрових співробітників при використанні цих засобів у службових цілях.
При затриманні, арешті або засудженні за межами України співробітників кадрового складу розвідувальних органів України у зв`язку з виконанням ними завдань, що покладені на розвідувальні органи України, держава сприяє звільненню їх та членів їх сімей.
У разі повної або часткової втрати співробітником кадрового складу розвідувального органу України професійної придатності в результаті його розшифрування або внаслідок інших не залежних від нього причин розвідувальний орган зобов`язаний працевлаштувати зазначеного співробітника або створити умови для його професійної перепідготовки.
Особливий правовий статус співробітників СЗР України та їх соціальний захист передбачені законодавством держави з урахуванням специфіки діяльності розвідувальних органів.
У той же час, статус співробітників розвідувального органу України не може бути використаний для досягнення цілей, які не пов`язані з виконанням їх функціональних обов`язків.
З урахуванням специфіки діяльності Служби зовнішньої розвідки України питанням добору кадрів для роботи (служби) в розвідці надається надзвичайно важливого значення. Комплектування СЗР України новими кадрами пов’язане із системою пошуку, аналізу та практичного відбору кандидатів, які могли б успішно виконувати поставлені завдання. Цією роботою займаються співробітники кадрового апарату зовнішньої розвідки спільно з відповідальними співробітниками зацікавлених підрозділів.
Питання прийому на службу у СЗР України розглядаються в кожному конкретному випадку індивідуально. При цьому багато залежить як від особи самого кандидата (його особистих і ділових якостей, освіти, досвіду роботи за спеціальністю, знання ним конкретних іноземних мов тощо), так і від наявності вакансій, які необхідно заповнювати.
Якщо особа вважає, що відповідає поставленим перед кандидатами загальним вимогам, вона може надіслати на веб-сайт СЗР України своє докладне резюме із зазначенням контактних телефонів і адреси та мотиваційне повідомлення у формі вільного викладення, де обов’язково висвітлюються такі питання:
А також висловити власну думку з приводу проективних запитань:
У разі зацікавлення конкретною особою представників кадрового апарату з нею буде встановлено зв’язок з метою подальшого вивчення і оформлення на службу.
Перед кандидатами на роботу залежно від конкретної посади, на заміщення якої вони плануються, ставляться такі вимоги:
У СЗР України існує індивідуальний підбір кадрів. Служба сама визначає, які фахівці на даний момент більше потрібні: за освітніми характеристиками, знанням конкретних іноземних мов, досвідом роботи у певній сфері тощо.
Відбір і прийом кандидатів здійснюється на конкурсній добровільній і договірній основах.
Спочатку кадровим апаратом на підставі первинних матеріалів приймається рішення про доцільність і можливість вивчення та перевірки кандидата.
З метою визначення придатності до роботи за станом здоров’я кандидат направляється на медичне обстеження, яке проводиться спеціальною військово-медичною комісією.
Водночас у ході професійного психологічного відбору кваліфікованими психологами оцінюється рівень інтелектуального розвитку кандидата, його психологічна готовність до проходження служби в СЗР України, швидкість мислення, комунікабельність та інші професійно важливі якості.
Крім того, перед кандидатами ставляться вимоги, які обумовлені наявністю під час майбутньої роботи доступу до відомостей, що становлять державну і службову таємницю. Кожний прийнятий на службу в СЗР України бере на себе зобов’язання та дає підписку про нерозголошення відомостей, що охороняються законом і стали відомими йому в період роботи в розвідці.
Вивчення та перевірка кандидатів на роботу в СЗР України триває, як правило, до одного року. Про прийняте рішення кандидата інформує співробітник кадрового апарату.
Процес вивчення та перевірки кандидатів здійснюється з дотриманням усіх правових норм і інтересів особистості. Матеріали вивчення мають конфіденційний характер і не можуть розголошуватися чи передаватися іншим організаціям і особам. Тому кандидатам не слід побоюватися, що отримане відмовлення послужить підставою для обмеження їхніх прав чи якось вплине на подальшу кар’єру. З об’єктивних причин з десятків потенційних кандидатів співробітниками зовнішньої розвідки стають у кінцевому підсумку одиниці.
Рекомендуємо кандидатам самостійно перевірити рівень власної загальної ерудованості та обізнаності шляхом проходження тестів (Тесту структури інтелекту Амтхауера, Тесту вербального мислення, Тесту Айзенка) на визначення інтелектуального розвитку (IQ).
Служба зовнішньої розвідки України має власну систему професійної підготовки співробітників. Зокрема, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року утворено Інститут СЗР України як відомчий вищий навчальний заклад, що здійснює згідно з державним замовленням підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації співробітників СЗР України.
Основними напрямами освітньої діяльності Інституту є:
Кандидатами на навчання можуть бути лише співробітники, які перебувають на військовій службі у СЗР України або (в рамках укладених договорів) співробітники інших державних органів України. Прийом на навчання у магістратурі здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань.
