Натисни та тримай

На чолі спецслужби еміграційного уряду УНР

16 жовтня 1886 року народився визначний діяч Збройних сил України періоду УНР і багаторічний очільник спецслужби Генерального штабу Військового міністерства уряду УНР в еміграції Всеволод Юхимович Змієнко. Він увійшов в історію української розвідки як керівник, який завжди надавав важливого значення здійсненню ефективної розвідувальної діяльності і дотриманню жорстких вимог конспірації під час планування операцій.

Всеволод Змієнко народився в Одесі. Там же отримав спеціальну освіту у піхотному юнкерському учили­щі. Спершу служив у Очакові, потім в 11-му піхотному полку в Житомирі. У 1913 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу в Санкт-Петербурзі. Після цього служив у 59-му піхотному Люблінському полку в Одесі. У складі цього ж полку вирушив на фронти Першої світової війни. За свідченнями очевидців, був надзвичайно хоробрим і відважним у бою, не боявся брати на себе відповідальність, одним із перших піднімався в атаку.

1917 рік він зустрів у чині підполковника. В Одесі 33-річний офіцер одразу поринув у атмосферу української революції. Він долучився до формування Одеської гайдамацької дивізії військ Центральної Ради. Невдовзі став начальником штабу дивізії. У березні 1918 року його призначили військовим комендантом Одеси. А вже за кілька тижнів Центральна Рада поклала на нього обов’язки голови демобілізаційної комісії УНР в Таврії, на  Херсонщині і Катеринославщині. Він займався обліком, розміщенням, демобілізацією і призовом українських солдатів та офіцерів, які прибували з фронтів Першої світової війни.

Під час наступу на Одесу Добровольчої армії Антона Денікіна Змієнко особисто керував бойовими діями гайдамаків на вулицях Одеси. У подальшому він незмінно посідав відповідальні військові посади, як-от був начальником штабу 3-го Херсонського корпусу, виконувачем обов’язків  командувача Південно-Східної групи Дієвої армії УНР, командувачем Східного фронту у складі Південно-Східної групи Дієвої армії УНР, головою комісії з ліквідації справ Східного фронту, начальником штабу 10-ї пішої дивізії Січових стрільців Дієвої армії УНР.

На початку 1920 року Всеволод Змієнко очолив штаб 6-ї Січової стрілецької дивізії. Цій дивізії судилося увійти в історію завдяки умілим діям її командирів. Коли влітку 1920 року Першу більшовицьку кінну армію Семена Будьонного перекинули на допомогу військам Михайла Тухачевського, що наступали на Варшаву, їм на заваді в районі Замостя стала саме 6-та Січова стрілецька дивізія. По суті бій під Замостям став вирішальним у стримуванні наступу червоної кінноти на Варшаву. За успішне його проведення Змієнко невдовзі був підвищений у званні до генерал-хорунжого Армії УНР.

Із грудня 1920 року Змієнко разом з іншими вояками Армії УНР перебував у таборах інтернованих на території Польщі. Невдовзі  лідери уенерівської еміграції, маючи наміри повернутися на рідну землю для відновлення незалежної Української держави, активізували свою діяльність. Вони створили Генеральний штаб Військового міністерства уряду УНР в еміграції, поділений за напрямками роботи на три секції. Друга його секція, зокрема, мала організовувати діяльність розвідки та контррозвідки.

У 1928 році керівником  другої секції Генштабу призначили Всеволода Змієнка. Вибір на нього пав не випадково. Змієнко мав чималий досвід організаційної роботи, ще за доби Директорії УНР працював у Генеральному штабі, де мав безпосереднє відношення до розвідки.

Під його керівництвом була створена розгалужена мережа з розвідників, резидентів і кур’єрів, розроблена інструкція для проведення розвідувальної роботи, правила конспірації, методика підготовки кадрів для здійснення цієї діяльності, здійснювалися активні заходи пропагандистського характеру. Крім цього були створені розвідувальні пункти в європейських країнах, котрі мали спільний кордон з СРСР, – Румунії, Чехословаччині, Туреччині, Болгарії, а також у Персії і навіть на Далекому Сході.

Всеволод Змієнко керував спецслужбою Державного Центру УНР до моменту припинення її діяльності у 1936 році. Після цього займався різними уенерівськими урядовими справами. Він увійшов у історію визначних діячів еміграції як глибоко порядна людина, сильна й вольова натура, спроможна самостійно приймати рішення, бути лідером за вдачею. Він сповна віддавав себе роботі, нехтуючи особистим часом і здоров’ям, що зрештою призвело до тяжкого захворювання. Помер у Варшаві 30 жовтня 1938 року.

На вшанування пам’яті Всеволода Змієнка у 2018 році Київська міська рада прийняла рішення про найменування однієї з вулиць у Подільському районі його іменем.

 

Що ще цікавого

109
0
Закон України «Про розвідку»: законодавче підґрунтя для розбудови новітньої системи зовнішньої розвідки
326
1
50 років, відданих службі у розвідці
295
0
Розшифроване вінчання