Натисни та тримай

Свідчення жахливого Голодомору 1932–1933 років – в архівних справах СЗРУ

Україна вшановує 86-ті роковини Голодомору 1932–1933 років. Жахлива трагедія. Свідомий геноцид влади проти українського народу. Побоюючись назавжди «втратити Україну» та намагаючись упокорити українців у їхньому спротиві режиму і прагненні побудови самостійної Української Держави, радянське керівництво вдалося до знищення цілої нації найганебнішим методом – голодною смертю…

Понад пів століття про факт Голодомору заборонялося говорити, писати, думати. Радянська влада надійно приховала наслідки свого чергового злочину. Та пам'ять народу незнищенна. Нині багатотисячні архівні справи комуністичних спецслужб розсекречені й доступні широкому загалу.

У Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України, з-поміж тисяч архівних справ, міститься й кілька таких, у яких знаходимо згадки та свідчення факту Голодомору.

Зокрема, в одному з документів ОДПУ УРСР міститься Повідомлення Гетьманського управління в Берліні від 24 січня 1934 року щодо питання допомоги голодним в Україні. У ньому – кричущі факти голодної катастрофи 1932–1933 років:

«В то время, как на Украине под властью советов люди во множестве вымирали с голода, большевистская власть экспортировала хлеб заграницу. Государственные магазины за золото и за чужую валюту продают каждому неограниченное количество хлеба тогда, когда на дорогах и улицах городов на Украине опухшие с голода люди умирают в таком количестве, что власть не поспевает своевременно хоронить трупы. Климатические условия предыдущего и текущего года на Украине и в казачьих землях СССР не были такие несчастливые, чтобы довести голодную катастрофу до таких страшных размеров… » [ГДА СЗРУ, справа № 10122, том 1, арк. 87].

Відібравши весь хліб у хліборобів, більшовицька влада насправді тримає колосальні запаси, з яких годується заграниця, урядовий бюрократичний апарат, Червона Армія та індустріальні робочі. А селяни і  «залишки колишніх вищих класів» – як головні вороги радянської влади – не отримують і крихти, помираючи голодною смертю. Та навіть більше – влада категорично відмовляється від допомоги з-за кордону. Та Гетьманське управління не просто повідомляє про факт Голодомору в Україні, а створює Комітет допомоги голодним в Україні, збираючи кошти, проводячи агітаційну та інформаційну роботу, чітко усвідомлюючи, що «ми имеем теперь на Украине… новый и на этот раз самый страшный по числу жертв взрыв большевистского террора…, с целью окончательно сломить всякое сопротивление населения против коммунистической системы» [ГДА СЗРУ, справа № 10122, том 1, арк. 89].

В іншій, давно розсекреченій СЗРУ і доведеній до громадськості справі «Чтецы» – щоденникові спогади простого сільського вчителя, студента літературного факультету Харківського інституту професійної освіти Олексія Наливайка, свідка страшного голоду. У кожному рядку його щоденника – розпач і біль від почутого й побаченого:

26 липня 1933 року:

Кого ж то так тяжко

Доля кара?

Руїни, злидні, голодна смерть

Мов мора…

Чіє то все, чіє?

Твоє, народе вкраїнський…

Чуєш?! Твоє…                     [ГДА СЗРУ, справа № 8781, том. 1, арк. 59]

 

2 серпня 1933 року:

Мамуся! пора вставати

Бригада іде до хати.

Ось вони біля нашої хати,

Будемо мамо їх щиро прохати.

Але до них нІчого і слово казати,

Їм наказ: «усе забрати!»            [ГДА СЗРУ, справа № 8781, том. 1, арк. 61]

Гортаючи пожовклі, дивом збережені сторінки архівних документів, чи то переглядаючи чергову кінострічку, створену на їх основі, або ж запалюючи свічу пам’яті, схилімо голови у пам'ять про тих, хто не боявся смерті… лиш страшенно хотів їсти. І пам’ятаймо, аби ніколи не допустити повторення страшного геноциду українського народу.

 

 

Що ще цікавого

562
2
Розвідка у ХХІ столітті: нові реалії - нові виклики
743
1
Розвідники доби УНР очима художника-баталіста
497
3
ЗАГРОЗИ ВТРУЧАННЯ РФ У ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ