Українська повстанська армія. Боротьба друкованим словом

Серед матеріалів про діяльність УПА, що зберігаються в архіві СЗР України, є певна кількість різнопланових за тематикою листівок, які були адресовані різним групам та прошаркам населення: міській та сільській інтелігенції, вчителям і викладачам, робітникам і селянам, солдатам та командирам Червоної армії, бійцям внутрішніх військ НКВС–НКДБ–МДБ, представникам інших національностей тощо. За змістом їх можна умовно поділити на інформаційні, роз’яснювальні та листівки-заклики. Кожен із цих різновидів мав свої особливості.

В архівних документах є згадування про листівки, в яких УПА інформувала населення про результати своєї боротьби із гітлерівськими загарбниками. Самих листівок саме такої тематики в оперативних справах не збереглося. Водночас витяги з них у довідках МДБ СРСР дають змогу скласти загальне уявлення про спрямованість подібних інформаційних матеріалів.

Так, у спецповідомленні народному комісарові держбезпеки УРСР Сергію Савченку, датованому груднем 1943 року і завізованому начальником 4 Управління НКДБ СРСР Павлом Судоплатовим, зазначається таке:

«Про свої бойові дії «УПА» в екстреному випуску підпільної листівки «ОУН» «Вісті» вміщує такі відомості:

«…У березні місяці загони УПА зайняли містечка Володимирець, Степань, Висоцьк, Домбровиця. Німці розбіглися.

Загони УПА за період 25–31 березня двічі вели бій з німецькою поліцією під Деражнею. Наприкінці березня Деражня була зайнята УПА, в містечку і районі встановлена українська національно-революційна влада, все радгоспне господарство роздано населенню. Понад три тижні на цій території німецької влади не було.

Наприкінці березня і на початку квітня загони УПА зайняли після боїв з німцями містечка Людвиполь, Олевськ, Цумань і Горохів. Після дводенного перебування загони «УПА» самі звідти пішли з тактичних міркувань.

…Загони УПА розбили вʼязниці і звільнили заарештованих у містах: Кременець, Дубно, Рівне, Ковель і Горохів. Звільнені вступили до лав УПА. За цей же час розгромлено концтабір у Лобачівці (Горохівщина) і табір військовополонених у Ковелі. У містечку Ківерці загін УПА розгромив збірний пункт, де утримувалися люди, призначені для вивезення до Німеччини. Всі ці люди звільнені. Багато хто з них одразу вступив до УПА.

В Кременці був великий бій між колишнім шуцбатальйоном, який повністю перейшов до УПА, і німцями. Німці були розгромлені…» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 7088. – Т. 1. – Арк. 109–110).

Низка листівок присвячена рекомендаціям, як діяти українському населенню із наближенням фронту. Про це, зокрема, йдеться у спецповідомленні НКДБ УРСР від 6 листопада 1943 року «Про накази і листівки ОУН зʼєднанням «УПА». У ньому зазначається: «В листівках і наказах загонам ОУН запропоновано йти до лісу й споруджувати землянки. Членам ОУН пропонується залишатися на своїх місцях для ведення підпільної антирадянської діяльності. Є також розпорядження про проведення військових операцій з метою придбання зброї, набоїв, обмундирування і продовольства… В листівках, звернених до української молоді, інтелігенції і залізничників, їх закликають відмовлятися від евакуації з німцями і йти до лісу, організовувати бойові групи і вступати до «УПА» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 7088. – Т. 1. – Арк. 72).

Автори листівок наголошували на однаково злочинній сутності обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. При цьому нерідко вдавалися до використання таких висловів як «гітлерівсько-сталінський імперіалізм», а Гітлера та Сталіна однаково називали «кровожерливими», «катами народів» тощо. Розкриваючи злочинну суть поневолювачів, вдавалися до історичних паралелей. Так, у листівці під назвою «Українці!», що зберігається в архіві розвідки, йдеться про таке:

«Переживаємо часи татарського лихоліття. Як колись татарське нашестя, наступаючи, знищувало все на своєму шляху – різали дітей і старих, спалювали села й міста, грабували добро, а здатних до роботи забирали в рабство – ясир – так і нині нова орда навалилася на зміну більшовицькій – орда німецьких імперіалістів, які поставили собі за мету розбій і поневолення всього світу.

На місце кровожерливого Сталіна прийшов такий самий кровожерливий Гітлер…

Але не поліпшилося наше становище сьогодні, не стало кращим зі зміною окупанта. Сьогодні вже немає в України громадянина, який би не відчув важкості нового ярма насильників всупереч нашій волі…

Український народ, який на землі своїх прадідів хоче жити вільним державним життям, сьогодні напередодні розвалу імперіалістів піднімає зброю в імʼя власної самооборони…»

Далі звучать заклики не їхати на роботу до Німеччини, ховатися в лісах, допомагати один одному в біді, спільно боротися проти московського і гітлерівського імперіалізму:

«Поодинці нічого не зробимо. Кожен наш крок повинен бути організованим і масовим. Ми повинні взаємно надавати один одному допомогу. Село – місту, місто – селу!

Обʼєднані переможемо, розʼєднані впадемо!

Хай живе фронт поневолених народів, смерть імперіалістам!»

(ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 7088. – Т. 1. – Арк. 42–43).