Доступно про роботу в розвідці

1. Я відмінник, добре вчуся, люблю математику і мрію стати розвідником. Але в мене проблеми з фізпідготовкою, я важу 85 кілограмів, не вмію битися і однокласники дражнять мене «заучкою». Скажіть, куди мені піти вчитися, щоб у перспективі збулася моя мрія?

Перш за все, наполегливо йдіть до своєї мрії, не звертайте уваги на образи і не зупиняйтеся ні перед чим. Зайвих кілограмів завжди можна позбутися, як і опанувати, в разі потреби, прийоми самозахисту й рукопашного бою. Важливіше отримати добру освіту, бажано у перспективних, високотехнологічних сферах діяльності, і стати успішним кваліфікованим фахівцем із обраної професії. Лише така людина може зацікавити розвідку.

Нині затребуваними є фахівці в галузях міжнародного права і міжнародних відносин, правознавства, економіки, політології, державного управління, журналістики, психології, прикладної математики, кібернетики, комп’ютерних технологій, системного аналізу, захисту інформації тощо.

2. Які сьогодні більше потрібні люди розвідці: такі як Джеймс Бонд чи «ботани-заучки», які все знають?

Кіношні образи розвідників дуже часто бувають далекі від реальності. Той же Джеймс Бонд найменше схожий на справжнього розвідника. Насправді розвідка – це не пригоди і переслідування зі стрільбою. Перш за все, це напружена і важка праця, яка потребує великих зусиль, витримки, волі, серйозних знань і великої майстерності. Зрештою, у розвідці багато різних напрямів діяльності, де потрібні і мобільні активні люди, і терплячі аналітики-інтелектуали, програмісти, дешифрувальники тощо.

3. Чи правда, що тому, хто став розвідником, не дозволяють заводити сім'ю і спілкуватися з ріднею?

Ні, це перебільшення. Насправді всі співробітники розвідки можуть мати сім'ї і спілкуватися зі своїми родичами. Водночас є і такі категорії співробітників, які з урахуванням специфіки й характеру своєї служби не завжди і не всім своїм родичам можуть говорити про те, де вони працюють і чим займаються. Зазвичай це ті, хто працюють під прикриттям, або робота яких пов’язана з проведенням агентурних, оперативно-технічних та інших заходів, секретних операцій тощо.

4. Чи правда, що в Україні є спеціальні розвідувальні школи, до яких набирають вчитися з 15-річного віку? І з якого віку можна вчитися на розвідника?

Таких навчальних закладів в Україні немає. У 15 років можна стати учнем військового ліцею, а після його закінчення вже вступати до вищих військових навчальних закладів, де є профіль підготовки військових розвідників.

5. Кажуть, що деяким розвідникам роблять пластичні операції, щоб їх не впізнали шкільні товариші. Це правда?

Історія світової розвідки знає низку прикладів, коли для виконання серйозних розвідувальних завдань доводилося вдаватися до пластичної хірургії, щоб істотно змінити зовнішність розвідника. Але це поодинокі випадки. Найчастіше застосовуються сучасні технології маскування і гримування. За допомогою них можна не тільки до невпізнанності змінити зовнішній вигляд людини, але і її ходу, і навіть голос.

6. Чи правда, що всіх розвідників перевіряють на детекторі брехні? Якщо так, то це роблять за згодою людини чи без згоди?

Кожному кандидату на службу в розвідку доводять інформацію, що він, у разі зарахування, стане носієм секретної інформації. А тому він має пройти спеціальну перевірку. На це особа дає письмову згоду. Перевірка включає багато різних заходів, зокрема передбачено проходження різноманітних тестів і застосування поліграфа. Це здійснюється виключно у правовому полі нашої держави.

7. Чи правда, що розвідників вчать гіпнозу і читанню чужих думок?

У реальній практиці підготовки розвідників такого, звичайно ж, немає. Однак сучасний розвідник має добре знати психологію людини і застосовувати ці знання в роботі – під час встановлення контактів з певною особою, яка його цікавить, здобування інформації, вивідування тощо. Є багато різних способів психологічного впливу на людину, окремі з яких використовуються для навчання майбутніх розвідників. Нерідко вміле застосування розвідником таких способів схиляє співрозмовника до думки про те, що той читає його думки.

8. Невже сучасні розвідники так само, як і 100 років тому, досі користуються тайниками під час передачі інформації, остерігаючись стеження за собою, чи Інтернет вже вніс корективи у застосування таких методів роботи?

Багато форм і методів роботи розвідки залишаються незмінними протягом десятиліть. З роками вони лише вдосконалюються і поліпшуються. Тайники, як старий перевірений метод роботи, використовуються й нині. Не все можна і не все потрібно передавати за допомогою Інтернету. Зразки здобутих секретних виробів і матеріалів, носії інформації, предмети і технічні засоби, які необхідні для ведення розвідувальної діяльності, і багато іншого через Інтернет не передаси. Звичайно, Інтернет і новітні досягнення в галузі науки і техніки істотно полегшили діяльність розвідників, але не звільнили їх від необхідності вміло і правильно використовувати у своїй роботі і тайникові операції, і особисті зустрічі з агентами, і багато інших випробуваних роками методів.

9. Що потрібно вміти і які мати спеціальні якості, щоб стати розвідником?

Під час відбору, вивчення і оформлення на службу звертається увага на те, яку освіту має особа, де вона вже встигла попрацювати і яких навичок набула. Крім цього, оцінюється рівень інтелектуального розвитку, психологічна готовність до проходження служби в розвідці, швидкість мислення, комунікабельність, допитливість, наявність досвіду роботи з людьми, готовність до самовдосконалення, до напруженої праці. Важливі вміння розбиратися в людях, знаходити з кожним спільну мову, висловлювати свої думки чітко і зрозуміло, з величезного масиву інформації швидко виділяти головне, відокремлювати факти від домислів, аналізувати навколишні події і багато іншого. Особлива увага також звертається на ступінь володіння людиною іноземними мовами або схильність до їх вивчення.

10. Чи обов'язково під час відбору в розвідшколу досконало знати якусь іноземну мову? Яку краще? Чи правда, що зі знанням китайської або іншої східної мови більше шансів потрапити в розвідку?

Добре знання іноземної мови обов'язкове. Володіння ж китайською або іншими східними мовами не є головним у відборі на службу. У разі необхідності співробітники кадрових підрозділів розвідки мають можливість знайти і прийняти на роботу фахівця зі знанням конкретної, навіть рідкісної мови, який має достатній практичний досвід та інші необхідні якості.

Понад те, нині в розвідку приходять молоді люди зі знанням кількох мов. У подальшому під час підготовки до роботи за кордоном вони вдосконалюють свої знання, додатково проходять навчання, що включає і країнознавчу підготовку, і дипломатичний етикет, і знання законів, історії, звичаїв країни майбутнього перебування.

11. Хочу стати розвідником. Що краще для цього: мати пояс з карате чи розвивати в собі якісь розумові здібності?

І для зовнішньої, і для військової розвідки насамперед потрібні люди, які мають широкий кругозір, глибокі знання, стежать за ситуацією у світі, здатні розбиратися в ній, аналізувати й робити правильні висновки. А фізичні кондиції і розряди з багатьох видів спорту теж важливі. Вони можуть бути хорошим доповненням діловим і вольовим якостям. Особливо це знадобиться для служби у військовій розвідці і так званому армійському спецназі.

12. В якій розвідці цікавіше працювати: у військовій чи у зовнішній, і чим вони відрізняються?

Якщо говорити коротко і спрощено, то військова розвідка включає в себе армійську розвідку Збройних сил (частини і підрозділи розвідки в родах військ) і воєнну стратегічну розвідку (це Головне управління розвідки Міністерства оборони України). З урахуванням цього перед її співробітниками стоять і різні завдання: здобувати розвідувальну інформацію в безпосередньому розташуванні військових частин про противника або відомості військово-політичного, військово-технічного характеру та інші за межами держави про військові загрози для України.

Сфера діяльності Служби зовнішньої розвідки України дещо інша і ширша. Вона включає здобування в інтересах держави інформації політичного, економічного, науково-технічного характеру, участь у боротьбі з міжнародним тероризмом і організованою злочинністю, у забезпеченні безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки їх співробітників та інших наших громадян тощо.

Є розвідники і в Державній прикордонній службі. Вони діють на кордоні і здобувають розвідувальну інформацію з тих питань, які стосуються саме захисту державного кордону України.

А працювати цікаво скрізь. Головне – визначити для себе, до чого більше лежить душа і де можна проявити свої особисті якості та здібності сповна.

13. Які навчальні заклади готують розвідників і як туди можна вступити?

Деякі вищі військові навчальні заклади мають факультети, де готують військових розвідників. Вступати туди можна після закінчення загальноосвітніх шкіл. У Воєнно-дипломатичній академії України військові розвідники вдосконалюють свої знання і можуть отримати диплом магістра за спеціальністю «Військове управління у міжнародних відносинах».

Кадри для Служби зовнішньої розвідки України готує Академія зовнішньої розвідки України. Відбір кандидатів на навчання в ній проводиться з-поміж осіб, які мають вищу освіту, уже працюють в СЗР України і виключно за рекомендаціями керівників підрозділів, у яких вони проходять службу. Докладнішу інформацію можна отримати на офіційних сайтах Міністерства оборони України, Головного управління розвідки МО України і СЗР України у відповідних розділах.

14. Чи є особлива клятва розвідника України?

Військовослужбовці розвідувальних органів складають Військову присягу на вірність народу України – загальну для всіх військових. У ній звучать слова клятви «захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності». Якоїсь особливої ​​корпоративної клятви немає. Державні службовці, які призначаються на різні посади у підрозділах розвідки, виголошують Присягу державного службовця.