БрІКС приховує свої геополітичні протиріччя

росія і Китай намагаються створити з БрІКС антизахідний блок, тоді як Бразилія, Індія та Південна Африка прагнуть за його допомогою збалансувати зв’язки із Заходом. Як участь африканських країн у жовтневому саміті оголила глобальні протиріччя поміж членами та партнерами організації і  зруйнувала плани москви – аналізують Ліам Карр і Кетрін Тайсон у дослідженні проєкту «Критичні загрози» за підтримки Інституту вивчення війни (США).

Китай і росія прагнуть використовувати БрІКС для просування власних наративів і зусиль щодо перегляду поточного міжнародного порядку. Але країни-члени та країни-партнери БрІКС мають фундаментальні розбіжності щодо регіональних і міжнародних питань, зокрема щодо відносин із Заходом. Так, Алжир має давні зв’язки з росією, але водночас намагається мати хороші відносини з Європою через дестабілізаційну роль москви у Сахелі. Президент ПАР Сиріл Рамафоса зазначив, що не розглядає «жодну конкретну країну чи блок країн як ворога», а лише друзів, і що неприєднання з різноманітними партнерствами є кращим, а ніж домінування будь-якої однієї країни.

Автори дослідження наводять багато прикладів суперечливих позицій країн-членів БрІКС, що також призвело до провалу спроб створити альтернативну грошову одиницю фінансових розрахунків. За їхніми оцінками, «більшість африканських лідерів вважають, що багатополярний світ і конкуренція, яку він приносить, сприяють створенню численних можливостей, що веде до кращих інвестицій і пропозицій для Африки». І ця позиція стала руйнівною щодо спроб рф і Китаю створити «єдине антизахідне тіло» на базі БрІКС та здійснити дедоларизацію світової економіки.

Дослідники зазначають, що спроби «заміни долара» стикаються з багатьма проблемами та «залишаються довгостроковою загрозою з низькою імовірністю. Однією з основних проблем є те, що досягнення єдиної фіскальної політики призведе до того, що країни-члени пожертвують частиною власного фіскального суверенітету». Тож у «казанській декларації» були лише розпливчасті ініціативи щодо посилення транскордонних платежів із використанням місцевих валют і зазначено, що участь у цих системах буде «добровільною та необов’язковою».