Демографічна криза по-путінськи: росія втрачає людей швидше, ніж гроші

росія входить у нову фазу глибокої демографічної кризи, значно небезпечнішу за ту, що країна переживала на рубежі 1990–2000-х років. Якщо тоді спад народжуваності та висока смертність компенсувалися масштабною міграцією з пострадянських республік, то нині цей механізм практично зник. За три десятиліття після розпаду срср саме міграційний приріст дав можливість згладити понад 70 % природного скорочення населення, однак сьогодні росія втрачає статус привабливого центру для трудових мігрантів.

2024 року в рф народилося лише 1,22 млн дітей – майже на рівні історичного мінімуму 1999-го. У найближчі роки очікується подальше зниження на 3–5 % щорічно. Для стабілізації ситуації коефіцієнт народжуваності мав би зрости з нинішніх 1,4 до щонайменше 1,7–1,8, що в умовах війни, економічної стагнації та слабкої соціальної підтримки неможливо. Ситуацію ускладнює відтік населення та втрати на війні проти України. До того ж, старіння населення та скорочення молодих трудових ресурсів стають критичним викликом для пенсійної системи й медицини: частка громадян віком 65+ сягнула 18 % і продовжує зростати.

російська влада замість системної сімейної політики та підтримки охорони здоров’я робить ставку на ідеологічні кампанії – заборону ЛГБТ-руху, обмеження абортів чи риторику проти чайлдфрі. Такі заходи не здатні підняти народжуваність і поглиблюють соціальну напругу.

За відсутності міграційного припливу до 2100 року населення рф може скоротитися до 90 млн осіб, а у песимістичному сценарії – до 57 млн. Таким чином, країна завершує демографічний цикл епохи путіна у значно гірших умовах, ніж чверть століття тому, і наступні покоління російських керівників отримають у спадок затяжну кризу з руйнівними наслідками для економіки та соціальної сфери.