До кінця року рф залежатиме від імпорту пального на рівні до 60 %

Паливна криза, що охопила росію, стала не стільки наслідком окремих аварій чи санкцій, скільки віддзеркаленням глибокої деградації її енергетичної моделі. Роки недофінансування, технологічної ізоляції та хибних управлінських рішень перетворили колись прибуткову галузь на систему, що виживає за інерцією.

російські НПЗ, зосереджені переважно у кількох промислових центрах європейської частини країни, залишаються відсталими за технологіями та структурою виробництва. Коли частина цих заводів припинила роботу, країна фактично втратила значну частину внутрішніх потужностей. Без щонайменше шести місяців ремонту у спокійних умовах росія може до кінця року опинитися у залежності від імпорту пального на рівні до 60 %.

Після заборони експорту бензину у вересні уряд рф намагався стабілізувати ситуацію, але цей крок лише загострив кризу. Саме зовнішні продажі давали можливість компенсувати хронічні збитки й частково фінансувати модернізацію галузі. Тепер, без валютних надходжень, підприємства позбавлені ресурсів для оновлення, а цінове регулювання на внутрішньому ринку створює штучний дефіцит.

Проблема швидко виходить за межі паливного сектору. Зростання цін на бензин підштовхує вгору вартість перевезень, що безпосередньо впливає на ціни споживчих товарів. У поєднанні з підвищенням ПДВ це створює ризик різкого прискорення інфляції. Офіційна статистика спробує приховати ефект, але споживачі відчують його у гаманцях.

Тимчасові заходи, до яких вдається москва, лише підкреслюють безвихідь ситуації. Імпорт бензину з білорусі та китаю не здатен компенсувати втрати, а спроби підвищити октанове число хімічними присадками можуть знизити якість палива та викликати технічні проблеми. У підсумку – замість стабілізації російська влада отримує ще один фронт економічних ризиків – внутрішній, дорогий та неконтрольований.