Іран входить у зиму з багаторівневою кризою

Іран входить у зиму 2025 року з найглибшою соціально-економічною кризою за останні десятиліття. Країна одночасно стикається з катастрофічною нестачею води, стагнацією економіки та хвилею протестів у великих містах. Резервуари, що живлять Тегеран, заповнені менш ніж на 5 %, і влада вже розглядає можливість евакуації столиці, де проживає близько 10 мільйонів людей. Водні обмеження поширюються на інші регіони, включно з Мешхедом, де рівень заповнення водосховищ становить лише 3 %. На тлі дефіциту води скоротилося виробництво гідроелектроенергії, зупиняються промислові процеси, а посіви культур, що потребують інтенсивного зрошення, різко зменшилися. Це створює додатковий тиск на ціни на продукти, які вже зростають на 3–4 % щомісяця.

Економічна ситуація залишається критичною. Зростання ВВП у 2025 році становить лише 0,3 %, що фактично означає стагнацію. Експорт скоротився на 16 % порівняно з минулим роком, імпорт – на 10 %, що обмежує доступ до технологій та обладнання. Інфляція перевищує 40 %, продукти харчування та базові товари стають дедалі менш доступними для населення. Навіть картоплю продають у розстрочку, що є показником глибини кризи. Санкційний тиск і обмежені можливості співпраці з сусідами залишають країну без реальних інструментів для стабілізації.

Соціальна напруга зростає. У листопаді відбулися масові акції протесту в різних містах Ірану, де люди висловлювали невдоволення економічною політикою, корупцією та екологічними проблемами. До протестів долучилися робітники нафтової галузі, пенсіонери та медичні працівники, які вимагають підвищення зарплат і виплати бонусів. Ці виступи мають тенденцію до поширення, оскільки уряд не пропонує дієвих рішень. Напередодні зими протести лише загострюються, а дефіцит води та енергії може стати каталізатором нових хвиль невдоволення.

Іран опинився в ситуації, коли природні чинники, політичні рішення та економічні обмеження злилися в єдиний кризовий вузол. Влада обговорює можливість імпорту води та використання технологій опріснення, але санкції та відсутність міжнародної підтримки роблять ці плани малореалістичними. Країна входить у зиму з ризиком масштабної соціальної дестабілізації, і найближчі місяці стануть вирішальними для того, чи зможе уряд утримати контроль над ситуацією.