Іранська економіка балансує на межі: стагнація ВВП, валютна криза та енергетичний дефіцит

Тегеран стикається з найглибшою соціально-економічною кризою за останні роки. У 2025 році зростання ВВП становитиме лише 0,3 % – показник, що фактично означає стагнацію. Головним чинником падіння стала різка редукція нафтового експорту на тлі посилення міжнародних санкцій.

За підсумками року, порівняно з 2024-м, експорт товарів і послуг Ірану скоротиться на 16 %, імпорт – на 10 %. Це обмежує доступ країни до критично важливих технологій та обладнання, поглиблюючи структурні проблеми економіки.

Темпи інфляції перевищують 40 %, що призводить до стрімкого зростання цін на продукти харчування та енергоносії. У великих містах фіксуються локальні протести проти високих тарифів і безробіття, що створює додаткові ризики для політичної стабільності.

Державний борг Ірану досяг 40 % від ВВП. Щоб закрити дефіцит бюджету 2025 року, країні необхідно або суттєво наростити обсяги експорту нафти, або продавати її за ціною близько $163 за барель – рівень, малоймовірний в умовах глобального ринку.

На чорному ринку восени валютний курс перевищив мільйон ріалів за долар США, встановивши новий негативний рекорд. У відповідь парламент країни ухвалив грошову реформу: один новий ріал дорівнюватиме 10 тисячам старих, а додатковою розмінною одиницею стане кіран (1/100 ріала).

Найгостріша ситуація – в інфраструктурі. У 2025–2026 роках дефіцит електроенергії оцінюється у 25 тисяч мегават. Виробництво не встигає за зростанням споживання через санкції, зношене обладнання та неефективне управління. Літо принесло ще один удар: через посуху перебої з водопостачанням відчули 30 із 31 провінції, включно зі столицею.

Іран входить у 2026 рік із вкрай обмеженим простором для маневру. Без доступу до зовнішніх ринків і масштабних інвестицій країна ризикує залишитися в пастці низького зростання, високої інфляції та інфраструктурних провалів. Соціальна напруженість, що наростає, може стати ключовим чинником політичної дестабілізації.