Кіно без вибору: росіяни дивляться те, що дозволили

Після початку повномасштабної війни в Україні росія опинилася в культурній ізоляції. Голлівудські студії та міжнародні компанії припинили постачання контенту, і тепер до 80 % кіносеансів у рф припадає на вітчизняне виробництво – переважно стрічки з державним фінансуванням і ідеологічним підтекстом.

Щоб переглянути світові прем’єри, в росії вдаються до «паралельного імпорту» – фільми надходять із затримкою через дистриб’юторів із дружніх країн. Частково ринок заповнюють стрічки з Індії та Китаю, які вже займають 30 % сегмента іноземного кіно.

Попри зростання внутрішнього виробництва, російські фільми не демонструють успіху. Наприклад, спортивна пропагандистська драма «Роднина», профінансована державою з бюджетом $5,65 млн, зібрала лише $2,7 млн у прокаті. Проте у кінотеатрах продовжують домінувати стрічки, що просувають офіційні наративи – від історичних реконструкцій до воєнної тематики.

З 1 березня 2026 року набуде чинності закон, який дозволяє мінкульту відмовляти у прокатному посвідченні фільмам, що «негативно впливають» на традиційні цінності. Під ударом – як радянська класика, так і західні стрічки, включно з роботами Фінчера, Тарантіно та Скорсезе.

російські дистриб’ютори вже практикують цензурне редагування іноземних стрічок: перед показом вони вирізають сцени, які можуть суперечити офіційній ідеології. У результаті хронометраж фільмів скорочується на 10–20 %, а зміст – змінюється без погодження з правовласниками.

Понад 70 % аудиторії кінотеатрів у рф – молодь до 25 років. В умовах обмеженого доступу до глобального контенту світогляд нового покоління формується переважно на основі пропагандистського кіно.