кірієнко знову програв: фсб забрала «россотруднічєство»

Серія провалів сергія кірієнка отримала ще одне підтвердження – цього разу на зовнішньому треку. 27 квітня відбулась відставка євгенія прімакова з посади глави россотруднічества і призначення на його місце ігоря чайки. Це не звичайна кадрова ротація, а черговий епізод системного програшу політичного блоку адміністрації президента силовикам, насамперед фсб.

прімаков уособлював модель «м’якої сили» рф: роботу з діаспорами, гуманітарні програми, культурну дипломатію, мережевий вплив через громадянські структури. Саме через такі інструменти кремль намагався компенсувати обмеженість прямого політичного впливу за кордоном. І саме ця модель була частиною ширшої конструкції, яку курував сергій кірієнко – архітектор технократичного управління політикою.

Однак ця конструкція почала давати збої. Провали на закордонних напрямках, передусім у Молдові та Угорщині, поставили під сумнів ефективність такої системи політичного менеджменту. Вкладені ресурси не дали результату, а ключові для москви політичні позиції були втрачені. У внутрішній логіці кремля це означає лише одне: менеджер, який не гарантує результат, стає проблемою.

На цьому тлі відставка прімакова вбачається прямою проєкцією невдач на інституційний рівень. Формально йдеться про «оновлення» і «пошук нової парадигми», але фактично означає визнання провалу старих підходів. І головне, ці підходи були саме продуктом політичного блоку, а не силовиків.

Призначення ігоря чайки лише підсилює цей висновок. Він не є класичним дипломатом чи політтехнологом. Його профіль – це бізнес, управління і, що принципово, тісна взаємодія із силовими структурами. Запущені ним аудити у зв’язці з правоохоронними органами, акцент на контролі й ефективності через силовий ресурс свідчать про зміну самої логіки роботи агентства.

«россотруднічєство» фактично переходить із зони «м’якого впливу» в зону силового адміністрування. Це означає, що інструмент, який раніше був частиною політичної моделі кірієнка, тепер інтегрується в орбіту фсб.

Цей процес не є ізольованим. Він повністю повторює те, що вже відбулося із внутрішнім цифровим контуром. Блокування Telegram, атаки на VPN, просування державних платформ і загальний наступ на інтернет стали результатом перехоплення ініціативи силовиками, зокрема структурами фсб. Там, де раніше діяла логіка «кероване середовище», запроваджується логіка «тотальний контроль».

Тепер той самий процес поширюється на зовнішній контур.

Формально нова конструкція передбачає роботу чайки у зв’язці з кірієнком. Але в реальності це означає інше: політичний блок зберігає фасад контролю, тоді як реальні інструменти переходять до силовиків. Це класична схема витіснення, коли відповідальність залишається, а можливості впливу зникають.

У цьому контексті важливо розуміти, що конфлікт між кірієнком і фсб є не персональним, а системним. Це боротьба між двома моделями влади. З одного боку, технократичне управління через політичні технології, мережі та маніпуляцію середовищем, з іншого – силове управління через контроль, примус і повну прозорість для спецслужб.

Призначення чайки означає, що в цій боротьбі силовий блок отримує ще одну перемогу.

Роль інших гравців лише підсилює цей тренд. олексій сєдов через свої структури розширює контроль над інформаційним й ідеологічним простором. дмитро мєдвєдєв радикалізує політичний дискурс, підштовхуючи систему до більш жорстких рішень. в’ячєслав володін розглядається як можливий центр альтернативного політичного впливу через парламент і регіони. Усі ці процеси відбуваються паралельно з ослабленням ролі кірієнка як єдиного координатора внутрішньої політики.

У підсумку складається цілісна картина. Провали за кордоном підривають позиції політичного блоку. Внутрішні проблеми з інструментами управління посилюють сумніви в його ефективності. Силовики використовують це для розширення свого впливу. І кожна нова кадрова ротація лише закріплює цей процес.

Відставка прімакова і призначення чайки – це ще один крок у демонтажі моделі, побудованої кірієнком, й одночасно ще одна перемога фсб у боротьбі за контроль над ключовими напрямами політики.

кірієнко вже не центр системи, а один із гравців, чия зона впливу стрімко звужується.