кремль інвестує у африканські режими ситуативної вірності

Малі, Буркіна-Фасо та Нігер прискорюють інституційне оформлення конфедерації «Альянс держав Сахеля» (AES), вибудовуючи власну архітектуру безпеки, фінансів та інформаційної політики поза західними форматами. На другому саміті AES, що відбувся 22–23 грудня в Бамако, лідери трьох країн оголосили про запуск спільних збройних сил, банку розвитку та телеканалу конфедерації.

Ключовим безпековим елементом стали спільні збройні сили FU-AES чисельністю близько 5 тис. військовослужбовців, сформовані з підрозділів армій трьох держав. Сили матимуть єдине командування, координацію наземних, повітряних і розвідувальних компонентів, а штаб розміщено в Ніамеї. Формально їхня мета – боротьба з ісламістськими угрупованнями, однак сама модель позиціонується як альтернатива механізмам ECOWAS і західній безпековій присутності. Це відбувається на тлі загострення відносин із Нігерією, яку традиційно вважали головним регіональним гарантом безпеки.

Економічним стовпом конфедерації став Банк інвестицій і розвитку AES зі статутним капіталом 500 млрд західноафриканських франків (близько 900 млн дол. США) та штаб-квартирою в Бамако. Його подають як інструмент «суверенної інтеграції» для фінансування інфраструктурних і стратегічних проєктів без залежності від західних фінансових інституцій. Паралельно запущено спільний телеканал AES Television, перший ефір якого за участю лідерів трьох країн, мав виразно ідеологічний характер.

Для москви така конфігурація відкриває додатковий простір впливу – у сфері безпеки, фінансів та інформації – без формального взяття зобов’язань. Водночас сама логіка AES вказує, що країни Сахеля прагнуть зберегти максимальну автономію: використовуючи зовнішніх партнерів ситуативно, вони залишають за собою повний контроль над рішеннями. Для місцевих режимів характерні політична непослідовність, швидка зміна пріоритетів і прагматична готовність розривати домовленості, щойно вони втрачають вигоду. У цій конфігурації росія може нарощувати присутність, однак ризикує зіткнутися з тими самими практиками опортунізму та зрад, з якими раніше стикалися й інші зовнішні гравці.