лукашенко вимагає від банків більше грошей

лукашенко посилив тиск на білоруський банківський сектор. На тлі серйозних проблем в економіці влада шукає джерела ресурсів, і банки стали однією з ключових мішеней.

Перша вимога – кредитувати державні пріоритети. лукашенко заявив, що банки недостатньо фінансують економіку. Падіння частки банківських кредитів в інвестиціях з 27 % у 2014 році до 12 % у 2024-му трактують як серйозний прорахунок. Відтепер фінустанови мають не лише видавати позики, а й фактично наставляти бізнес, як скорочувати витрати. У хід ідуть і старі рецепти – зокрема створення фінансово-промислових груп, де банки й підприємства штучно об’єднують заради інвестицій.

Друга вимога – пришвидшити фінансову цифровізацію та збільшити частку безготівкових розрахунків. Формально йдеться про «технологічне майбутнє», але фактично – про тотальний контроль за грошовими потоками. Основна цінність цифрової валюти для режиму – відстеження руху коштів від бюджету до кінцевого отримувача. мінськ також готовий освоювати сірі фінансові зони, включно з криптовалютами, щоб обходити західні санкції та проводити розрахунки за експорт поза контролем міжнародних банків.

Третій блок – інфляція, яка, за офіційними даними, у півтора-два рази перевищує цільовий орієнтир. лукашенко вимагає терміново переламати тенденцію, знову покладаючись на адміністративні методи. Банки фактично отримують вказівку стримувати ціни, підміняючи ринкові механізми ручним регулюванням.

Ще одна ініціатива – стимулювати попит на вітчизняні товари через розширення споживчого кредитування. Нацбанк ставить завдання щонайменше вдвічі збільшити частку кредитів на продукцію місцевих виробників до кінця п’ятирічки. Проте така модель лише консервує неефективність: підприємства отримують гарантований збут замість мотивації підвищувати якість.

Окремо лукашенко розкритикував банки за використання прибутку «не за призначенням» і підкреслив, що зароблені гроші мають повертатися в економіку. Фактично влада ще раз дала зрозуміти: ресурси банків вважаються державними. У підсумку фінансовим установам відводиться роль «гаманця» режиму – від кредитування пріоритетних секторів до боротьби з інфляцією та обходу санкцій.