Нова білоруська АЕС: турбота про партнера союзної держави чи просто бізнес

У 1999 році «вічні правителі» путін і лукашенко підписали «Договір про створення Союзної держави». Окрім злиття росії та білорусі у «єдиний і нерушимий союз» вони передбачили співпрацю у низці сфер, зокрема і в енергетиці. Як наслідок  – у 2011 році рб на кредитні кошти рф почала будувати власну атомну електростанцію, яку з 2020 року використовує з комерційною метою.

Але цього року лукашенко «вийшов на новий рівень» – запропонував росії побудувати на своїй території другу АЕС, аргументуючи це тим, що вона допоможе задовольнити збільшуваний попит на електроенергію не тільки в самій білорусі, а й у брянській області та на тимчасово окупованих територіях України, які білоруський диктатор назвав «новими регіонами росії».

Однак реальна необхідність будівництва нової АЕС досить сумнівна, оскільки після початку експлуатації першої станції мінськ значно скоротив закупівлі газу у росії, зменшивши їх на 5 мільярдів «кубів» на рік – тобто фактично частково позбувся залежності від рф у цій сфері. До того ж у білорусі немає дефіциту потужностей із вироблення електроенергії, а навпаки є їх надлишок. Тож насправді лукашенко лише вкотре «страхується» і хоче мати можливість у випадку кардинальних геополітичних змін, на відміну від рф, експортувати у майбутньому електроенергію до ЄС, зокрема і через Україну.

До того ж, у рб ще лишилася невитрачена частина російського кредиту на 10 мільярдів доларів. Тож щоб не повертати ці гроші, лукашенко пропонує «дружньому росатому» новий проєкт, який маскує під «турботу про союзника».