Освітня політика рф перетворилася на профанацію

російська система освіти стрімко деградує, перетворюючись на механізм пріоритетного обслуговування учасників т. зв. «сво» та їхніх сімей, що лише посилює хронічний дефіцит кваліфікованих кадрів. Кількість студентів цієї категорії на бюджетних місцях у ВНЗ зростає четвертий рік поспіль: із менш ніж 2 тис. у 2022 році до 9 тис. у 2023-му та 15 тис. у 2024-му. У 2025 році показник збільшився до 28,7 тис., ще близько 20 тис. вступили до коледжів. Законодавчі зміни додатково закріплюють за ними право на повторне безкоштовне навчання у системі середньої професійної освіти (СПО) та 10-відсоткову квоту в усіх навчальних закладах; готується й закон щодо гарантованих місць для вдів загиблих військових.

У 2025 році 3 тис. бюджетних місць у 18 провідних російських університетах були віддані учасникам «сво» та їхнім дітям – багато з них зараховано без іспитів або з балами, значно нижчими за прохідні. Це витіснило частину абітурієнтів із високими результатами Єдиного державного іспиту. Показовим є кейс Дмитра Жерлицина, який двічі вступав до МФТІ з 127 балами (за прохідного рівня близько 290) і обидва рази був відрахований після першої сесії. Проте чинні норми дозволяють подавати документи на вступ необмежену кількість разів.

Паралельно уряд робить ставку на масове спрямування школярів у систему СПО. У 2025 році до коледжів і технікумів вступили 1,3 млн осіб, а загальна кількість студентів СПО досягла 3,9 млн – максимуму за пів століття. Після доручення путіна вирішити кадровий дефіцит молодими спеціалістами школи почали відмовляти дев’ятикласникам у переході до 10-го класу, стимулюючи вступ до технікумів; правила прийому також спростилися.

Попри ці заходи, структурний дефіцит кадрів лише посилюється. До кінця 2024 року він досяг 2,6 млн осіб (+17 %), переважно у промисловості, торгівлі та транспорті. До 2035 року рф бракуватиме ще 3,6 млн спеціалістів із середньою професійною освітою. Система підготовки кадрів дедалі більше не відповідає потребам економіки, а навчальні преференції спрямовуються не за принципом компетентності, а за політичними й адміністративними пріоритетами.