Податки, тарифи й ціни: кремль посилює викачку грошей з населення

російська інфляція дедалі очевидніше стає не побічним ефектом економічних процесів, а свідомим інструментом державної політики. Формальне пояснення мінекономрозвитку – підвищення ПДВ з 20% до 22% – на вигляд зручне, але непереконливе. Бізнес почав піднімати ціни ще минулого року і використав зміну податку лише як привід для нового раунду подорожчання. Фактичне зростання витрат значно перевищує 2%: логістичні послуги з початку року вже подорожчали на 10–20%.

ПДВ із його мультиплікативним ефектом проходить через усю економіку – від закупівлі сировини до кінцевого споживача. У міру зростання доданої вартості збільшується і абсолютна сума податку. Затримки з відшкодуванням, конфлікти з податковими органами та додаткові транзакційні витрати лише посилюють навантаження. У підсумку всі ці витрати без винятку перекладаються на покупця.

Регіони відчувають цей тиск нерівномірно, але всюди – болісно. На Далекому Сході інфляцію традиційно розганяють довга логістика та імпорт із Китаю й країн Південно-Східної Азії: зростають ціни на плодоовочеву продукцію та електроенергію. У дагестані до логістичних проблем додається тарифна політика – з жовтня тарифи зростуть майже на 20%. чувашія виходить у лідери за підвищенням тарифів, де окремі позиції можуть подорожчати до 33%. Загалом підвищення по країні коливається від 8% до 22%, і це лише середні показники.

Ключовий момент полягає в тому, що тарифи зростають не тільки для населення, а й для бізнесу. Це означає новий виток інфляції, адже транспортна складова в окремих товарах, зокрема у хлібі, сягає 70–80% собівартості. Подорожчання логістики автоматично транслюється в роздрібні ціни. Перенесення основного тарифного удару на період після виборів до держдуми лише підкреслює керований характер цього процесу.

Навіть рецесія в цивільних галузях, скорочення зарплат і споживчого попиту не стають стримувальним чинником. Навпаки, формується ризик стагфляції – поєднання економічного спаду зі зростанням цін. Головним драйвером інфляції залишаються дії держави: податки, акцизи, мита, тарифи та штрафи.

Для кремля питання стоїть не в оздоровленні економіки, а у пошуку грошей. Якщо бізнес почне закриватися і податкові надходження скоротяться, тиск легко буде перенесений безпосередньо на населення – через нові податкові правила, штрафи або розширення податкової бази. Фінансування війни потребує ресурсів, і держава системно посилює їхнє викачування з власних громадян, перетворюючи інфляцію на прихований податок для всіх.