«Путєєц»: нелегальний рейд Сергія Тимошенка до Харкова

У 1930-х роках радянські спецслужби зацікавилися постаттю Сергія Тимошенка – колишнього міністра шляхів УНР, архітектора, політика та громадського діяча. Його вважали потенційним організатором антирадянського підпілля. Усе загострилося після таємного візиту Тимошенка до Харкова 1932 року – під чужим прізвищем він прибув на конспіративну нараду. Згодом чекісти вибили свідчення про цю подію під час допитів, хоча автентичність деяких деталей викликає сумніви.

До того Тимошенко жив у Луцьку, був архітектором, політиком та сенатором польського сейму. Однак справжньою причиною пильної уваги НКВС стала його участь у підпільному розвідувальному центрі, що підпорядковувався спецслужбі Військового міністерства Державного центру УНР у екзилі. Архіви зовнішньої розвідки містять лише фрагменти його біографії, але свідчать про активну політичну й інженерну діяльність.

Іще за доби УНР Тимошенко був одним із ключових діячів української держави: очолював міністерство шляхів, був членом Центральної Ради, брав участь у Другому зимовому поході, проєктував десятки споруд у стилі українського модерну. Після еміграції викладав у Чехословаччині, згодом повернувся до Волині, де поєднував професійну і підпільну діяльність.

З початком Другої світової війни чекісти безрезультатно розшукували Тимошенка у захопленому Луцьку. Йому вдалося виїхати за кордон – згодом він опинився в США, де й помер 1950 року. Один із творців українського архітектурного модерну, автор надгробної плити на могилі Симона Петлюри в Парижі залишив по собі понад 400 архітектурних проєктів, а також – нерозкриту історію боротьби за незалежність України, в якій архітектура й розвідка йшли пліч-о-пліч.

Більше про оперативну справу «Путєєц» читайте тут.