Регіональна агонія рф: війна з'їла те, що не добили санкції

Споживчий ринок рф продовжує падіння. Офіційна інфляція в березні – 5,9%. Реальна, без сезонних коливань – уже 6%. Послуги дорожчають на 8,8%, непродовольчі товари – на 6% проти лютневих 4,6%.

Продовольство трохи подешевшало – але лише тому, що закриті заклади харчування більше не формують попит. Ресторани й кафе скорочують мережі в москві й регіонах одночасно. Споживачі, які відмовились від походів до ресторацій, не перейшли на дешевший вуличний фастфуд – він також у кризі.

Податкова реформа перевела малий бізнес зі спрощеної системи на загальну з обов'язковою сплатою ПДВ, податкове навантаження різко зросло. Хто не витримав – закрився, хто залишився – підняв ціни й поступово втрачає клієнтів.

Промислова картина ще похмуріша. Підприємства на держзамовленні – озброєння, дрони, фронтова інфраструктура – завантажені. Решта цивільного виробництва здає позиції. Масових звільнень поки ще немає, але затримки зарплат, зрізання премій і часткова зайнятість стали повсюдною практикою. Підсумок абсурдний: безробіття – 2,1%, найнижчий показник в історії, а реальні доходи й споживча впевненість падають. Попит стискається, витрати не зменшуються.

Регіональна картина різниться, але скрізь є свій привід для занепаду. волго-вятський макрорегіон (із татарстанською «алабугою» та десятками військових заводів) фіксує найвищу інфляцію в країні – 8,2%. Оборонка тягне зарплати вгору, а разом із ними – ціни для всіх інших.

Північний Захід рф страждає від обвалу вантажообігу в портах: «позапланові ремонтні роботи» на терміналах ленінградської області перенаправляють вантажі до мурманська. Проте Північний морський шлях як альтернатива існує лише на папері, він реально працює кілька місяців на рік і витримує мізерні обсяги вантажів.

Південь виглядає бадьоро лише в очікуваннях місцевих підприємців, але цифри не переконують: промислове виробництво впало на 10,7% з початку року, введення житла обвалилося на 36,3%. Туристичний сезон під загрозою: анапа зустрічає літо черговим розливом нафти, тимчасово окупований Крим небезпечний, сочі дорожче за Туреччину.

Єдине, що працює стабільно по всій країні – державне фінансування війни. Регіони з оборонними підприємствами тримаються. Решта впевнено сповзає, і горизонт планування у більшості підприємців звівся до одного: протриматися довше за сусіда.