Регіони рф більше не витримують фінансового тиску

На початку 2026 року бюджетна криза в регіонах рф перейшла в практичну фазу, проявившись у масових затримках виплат зарплат у бюджетній сфері. Один із найбільш показових прикладів – республіка хакасія, де без грошей залишилися працівники освіти, медицини та екстрених служб. Наприкінці грудня 2025 року через борги були заблоковані рахунки 30 шкіл і дитячих садків, а керівник республіки публічно визнав, що проблема з виплатами так і не розв’язана.

Фінансовий колапс має системне підґрунтя. Падіння цін на вугілля, нафту й метали різко скоротило доходи регіонів. Експортоорієнтовані галузі – металургія, вугільна промисловість, нафтопереробка та хімія – втратили прибутковість через ослаблення зовнішнього попиту. Додатковий тиск створили зниження надходжень від малого й середнього бізнесів, зростання витрат на індексацію зарплат і соціальних виплат, а також фактичне закриття боргового ринку на тлі високих відсоткових ставок.

У хакасії криза загострюється галузевою залежністю від вугільної промисловості, яка раніше формувала значну частину податкової бази. За два роки бюджет регіону недоотримав понад 1,146 млрд дол. США. Влада перейшла до режиму ручного управління: перерозподіл коштів, часткові виплати, затримки окремим категоріям і дроблення платежів стали інструментами стримування соціального невдоволення, але не вирішення проблеми.

Дефіцит бюджету республіки за підсумками 2025 року оцінюється приблизно у 61,2 млн дол. США, а у 2026 році, за прогнозами, зросте до 90,4 млн дол. США. При цьому хакасія – лише частина повної картини. Подібні дисбаланси вже формуються щонайменше у 15 суб’єктах рф. У кемеровській області, ще одному вугільному регіоні, близько 75% компаній галузі працюють зі збитками, а доходи від вугілля у 2026 році можуть скоротитися ще майже на 509 млн дол. США.

Бюджетна криза в хакасії демонструє структурне виснаження регіональних фінансів росії, особливо в сировинно залежних суб’єктах. Навіть якщо кремль спробує тимчасово загасити проблему цільовими дотаціями та кадровими рішеннями, це не змінить реальності: податкова база звужується, а можливості ручного управління бюджетами практично вичерпані.