рф програє битву за сталь навіть на власному ринку

У 2026 році споживання сталі на рф скоротиться на 8–11% у річному обчисленні через падіння попиту з боку житлового та комерційного будівництва.

Це вже позначилося на виробництві. За підсумками першого півріччя 2026 року випуск готового прокату на рф зменшився на 6,6%, металоконструкцій – майже на 9%. Понад 70% сталі в країні споживає будівельна галузь, тому її спад безпосередньо б'є по металургах.

Високі кредитні ставки, погіршення умов сімейної іпотеки та зниження приватних інвестицій стримують будівництво житла й комерційної нерухомості. Одночасно відкладаються промислові проєкти та модернізація підприємств. Слабкий попит в автомобіле- та машинобудуванні ситуацію не виправляє.

Державні інфраструктурні замовлення частково підтримають металургію, але їх буде недостатньо, щоб компенсувати втрати внутрішнього ринку. Експорт також не дасть виробникам повноцінної заміни. На світовому ринку зростає надлишок сталеливарних потужностей: з 640 млн тонн у 2025 році до 745 млн тонн у 2028-му. Додатковий тиск створює Китай, який у 2025 році експортував рекордні 131 млн тонн сталі – на 153% більше, ніж у 2020-му році.

За таких умов російським виробникам доведеться конкурувати за зовнішні ринки ціною. Це зменшуватиме прибутковість експорту і не дасть йому компенсувати падіння внутрішнього попиту.

Проблеми металургії показують ширшу слабкість російської економіки: великі державні, передусім військові, витрати не забезпечують достатнього попиту для цивільного сектору. Падіння прибутків і грошових потоків змушуватиме металургійні компанії урізати капітальні витрати. Менше замовлень означатиме менше інвестицій, а відкладена модернізація – слабший попит у суміжних галузях і гіршу конкурентоспроможність самих підприємств.

У результаті доступ до бюджетних контрактів усе сильніше впливатиме на фінансовий стан компаній. Це поглиблюватиме розрив між виробниками, орієнтованими на ВПК, і підприємствами, залежними від цивільного ринку.