росія переписує карту розселення на тлі депопуляції й занепаду регіонів

У росії розробляється нова Генеральна схема розселення населення. Попри гучні формулювання, документ радше фіксує глибокі демографічні й просторові проблеми країни, ніж пропонує реалістичні рішення.

Ключовий акцент зроблено на пріоритеті індивідуального житлового будівництва та «відродженні» ліквідованих і занедбаних сільських поселень. Передбачається, що попит на індивідуальне житлове будівництво нібито зможе оживити території з мізерним населенням і відсутністю базової інфраструктури. Проте ідея виглядає сумнівною: життя в селах на 10–15 мешканців без доступу до медицини, освіти й сервісів навряд чи стане привабливою альтернативою містам.

Для Північно-Західного федерального округу та центральної росії декларується «розосередження населення» і розвиток транспортної зв’язаності. Фактично йдеться про намагання зменшити наслідки гіперконцентрації ресурсів у москві та санкт-петербурзі – проблеми, яку рф сама ж і створила. При цьому питання робочих місць залишається без відповіді: щоб конкурувати з агломераціями, вони мають бути масовими й високооплачуваними, чого російська економіка забезпечити не здатна.

Окремі регіональні «осі розвитку» – від Новосибірська до Іркутська чи «Великого Владивостока» – знову супроводжуються абстрактними згадками про «сучасні, зокрема космічні, технології», без пояснення практичного змісту. Водночас такі міста, як Хабаровськ, фактично випадають з поля уваги, що лише підкреслює вибірковість і політичну кон’юнктурність планування.

У підсумку нова схема розселення виглядає не як стратегія розвитку, а як спроба адміністративно замаскувати депопуляцію, занепад периферії та зростаючу нерівність між кількома «опорними» центрами і рештою країни.