Росія використовує «заморожені конфлікти» для втручання у внутрішні справи сусідніх країн – Литовська розвідка

В "Національній оцінці загроз 2021" зокрема акцентується увага на таких чинниках:

«Ізольована, репресивна й озлоблена Росія є головною загрозою… Зміцнюючи свою владу, правлячий режим Росії імітує демократичні процеси, але розчавлює своїх опонентів. З погляду міжнародних відносин, діючи агресивно, російська влада збільшує свою ізоляцію та можливості конфлікту. Росія не відмовилася від своїх стратегічних цілей у теперішніх і колишніх членах Співдружності Незалежних Держав (СНД), і намагається їх досягти».

«Військова сила залишається головним інструментом для збереження і розширення Росією свого впливу за кордоном. На тлі пандемії COVID-19 Москва заявила, що має на меті знизити військову напругу між Росією та НАТО, але агресивні маневри збройних сил Росії біля кордонів НАТО довели протилежне. Готовність Росії впливати на своїх опонентів конфронтаційними – зокрема й військовими – засобами збережеться».

«Тактична ядерна зброя займає особливе місце у військовому плануванні Росії, оскільки вона заповнює прогалину між стратегічним ядерним потенціалом та звичайним озброєнням (наприклад, танками, артилерійськими системами, військовими літаками та військовими кораблями), яке досі не може досягти західних стандартів якості. Крім того, тактична ядерна зброя є корисним інструментом обману, оскільки противник не може відрізнити зброю того ж типу, обладнану ядерними від обладнаної звичайними боєголовками. Російський арсенал тактичної ядерної зброї не обмежений жодними міжнародними договорами. Такі обмеження неприйнятні для Москви, і тому дуже малоймовірно, що Росія коли-небудь погодиться прийняти інші угоди про контроль над озброєннями, які встановлюють обмеження на тактичну зброю».

У контексті України литовські колеги зосереджують фокус уваги на окупованих Росією територіях у Донецькій та Луганській областях:

«Підпорядковані Москві 1-й (Донецьк) та 2-й (Луганськ) армійські корпуси, які складаються з бригад, батальйонів, рот та менших підрозділів діють на території окупованих Росією районів Донецької та Луганської областей, нараховуючи приблизно від 30 до 35 тис. військовослужбовців. При цьому більшість із них становлять місцеві жителі, мотивовані фінансовою винагородою. Вказані підрозділи в організаційному плані відповідають моделі ЗС РФ, вони керуються та навчаються російськими офіцерами й інструкторами. Підрозділи оснащені російським озброєнням, екіпіровкою, системами зв’язку, та діють на основі статутів ЗС РФ. Таким чином, вони можуть бути безпроблемно інтегровані до складу російських сил або взаємодіяти із відправленими з РФ підрозділами. Москва може легко посилити свій військовий тиск на Київ, використовуючи військові формування, що повністю й беззастережно контролюються Росією. Деякі з військових, які  брали участь у боях проти ЗСУ або служили у вказаних АК, були найняті російськими приватними військовими компаніями (на кшталт «Вагнер»), з якими вони виконували завдання в інтересах кремлівського режиму та олігархів в інших конфліктах (Сирія, Лівія тощо)». 

За результатами аналізу литовська розвідка доходить таких висновків:

«З моменту розвалу Радянського Союзу Росія використовує «заморожені конфлікти» для втручання у внутрішні справи сусідніх країн. Водночас, цей інструмент поступово втрачає свою ефективність. Спроби Москви нав’язати свої умови Києву у контексті примусу реінтегрувати Донбас з місцевими владними структурами під російським контролем й донині залишаються безуспішними.

Кремль буде нездатним використати важіль свого контролю за Донбасом для контролю за зовнішньою і внутрішньою політикою України, допоки вимоги Москви залишатимуться неприйнятними для більшості українців…»