росія залишається без авіакеросину: ціни злетіли в небо

Паливна криза на росії не вщухає, а набирає нових обертів. Дефіцит авіаційного керосину змушує кремль терміново перебудовувати логістику постачання, нарощувати імпорт і вводити заборони на експорт.

Із початку червня середня вартість авіакеросину в аеропортах росії підросла більш ніж на 17%. У деяких регіонах ситуація значно гірша: у махачкалі ціна підскочила на 64% – майже до 2,1 тис. дол. за тонну без ПДВ. Авіаперевізники вже відчули наслідки. Зокрема компанія «азимут» заявила про скорочення постачання пального приблизно на 30% від погоджених обсягів.

У відповідь кремль вдався до низки антикризових кроків. Один із них – форсоване нарощування імпорту. У травні росія завезла з білорусі 5,17 тис. тонн авіаційного керосину, що на 300% більше, ніж торік. Темпи лише прискорюються: за перші десять днів червня поставки вже сягнули 2,6 тис. тонн – більша частина травневого обсягу. Розглядається й імпорт пального міжнародного стандарту Jet A-1 з Китаю або Туркменістану з подальшим змішуванням із російськими марками.

Масштаб проблеми стає очевиднішим у порівнянні з минулорічними показниками. У 2025 році росія виробила близько 11,4 млн тонн авіаційного пального, з яких майже 1,4 млн тонн припадало на московський НПЗ. До загострення кризи росія була нетто-експортером авіапального, постачаючи за кордон у середньому близько 30 тис. барелів на добу – переважно до Туреччини, Казахстану та Узбекистану. Тепер навіть Астана, традиційний покупець російського пального, змушена шукати альтернативні джерела через скорочення поставок із рф. Це свідчить, що дефіцит уже виходить за межі внутрішнього російського ринку.

Паралельно кремль вдався до прямих обмежень. Із 1 червня уряд рф запровадив тимчасову заборону на експорт авіаційного пального, вона діятиме до 30 листопада. Розглядається й аналогічне обмеження для дизельного пального, аби перекинути доступні обсяги на внутрішній ринок.

Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, наскільки швидко москва зможе замістити втрачені обсяги внутрішнього виробництва зовнішніми поставками. білорусь здатна частково закрити дефіцит, але її ресурсна база (майже) напевно не дозволить повністю компенсувати втрати російської переробки. Імпорт JET A-1 з інших напрямків також не стане швидким рішенням – для нього знадобляться адаптація логістики, додаткова сертифікація та технічне узгодження для змішування з російськими марками пального. Тобто імпорт залишиться лише допоміжним інструментом, а не рятівним колом.

Тим часом наслідки можуть виявитися довготривалими для самої рф: традиційні покупці російського авіапального вже шукають стабільніших постачальників, а отже кремль ризикує втратити частину зовнішніх ринків, які формував роками.