росія завозить робочу силу на тлі кадрової кризи

російський бізнес масово переходить на імпорт робочої сили. Вже 37% підприємств використовують іноземних працівників, ще 43% готові їх наймати – проти лише 5% і 23% відповідно до 2022 року. Основні джерела – пострадянські країни (38% компаній), Китай, КНДР, Таїланд і Камбоджа (21%), Африка та Індія (13%).

Показовий приклад – «ржд»: попри заявлене скорочення 6% персоналу, держкомпанія набирає працівників з Індії. Перші 35 осіб уже працевлаштовані в поволзькому підрозділі із забезпеченням житла та соціального супроводу.

Причини очевидні: структурний дефіцит кадрів сягнув наприкінці 2025 року 2,7 млн осіб, у логістиці, будівництві та торгівлі бракує 40–50% персоналу. Бізнес використовує низькокваліфіковану міграцію як спосіб стримати витрати. На 2026 рік уряд збільшив квоту на залучення працівників із візових країн до 279 тис. осіб – плюс 19% до показника 2025 року і максимум за останні десятиліття.

Паралельно влада посилює контроль над мігрантами. держдума розглядає законопроект, який зобов'язує іноземців сплачувати авансовий податковий платіж не лише за себе, а й за утриманців. Термін перебування сім'ї прив'язується до тривалості трудового контракту, діти мігрантів після 18 років зобов'язані покинути країну впродовж 30 днів за відсутності інших підстав для проживання. Патент анулюватиметься, якщо доходи працівника нижчі за прожитковий мінімум або якщо він відпрацював менше десяти місяців на рік.

Зростаюча залежність від зовнішньої робочої сили є прямим наслідком структурних деформацій ринку праці, спричинених війною проти України. Ця модель не вирішує проблеми продуктивності та дефіциту кваліфікованих кадрів, натомість знижує стимули до технологічної модернізації економіки.