Залучення ПВК «Вагнер» не вирішить проблем Малі – Chatham House

Африка знову на порядку денному Росії. Це – частина оновлених зусиль Кремля щодо створення альянсів після тривалої пострадянської відсутності. Після розпаду СРСР Росія відступила, і її відносини з новими африканськими державами вилилися лише в 17 мільярдів доларів боргу. Про це йдеться у статті «Присутність Росії в Малі викликає занепокоєння» на сайті  королівського інституту міжнародних відносин Chatham House (Велика Британія).

Оскільки РФ не вистачає фінансової потужності Китаю, США чи ЄС, Москва зараз займається «дешевою» дипломатією – протилежно до стратегії радянських часів, коли великий бюджет приносив лише незначні прибутки.

Росія подає себе надійним союзником у боротьбі з джихадистами та повстанцями, оскільки саме зараз увага Заходу прикута до інших завдань. Запропонований вихід половини французьких військ, дислокованих у Сахелі, напівзасушливому африканському регіоні, переповненому збройними бандами та ісламістськими терористами, змушує Малі шукати партнерів з безпеки. Одного вона знайшла у т. зв. ПВК «Вагнер» – тіньовій організації, пов’язаній з Кремлем, що постачає колишніх російських військових у гарячі точки конфлікту по всьому світу.

В Африці «Вагнер» найактивніший у Центральноафриканській Республіці (ЦАР), куди його найманці прибули у 2018 році після чергового виведення французьких військ. Збройні повстанські групи загрожують уряду в Бангі, а озброєна охорона президента укомплектована росіянами. Валерій Захаров, колишній агент ФСБ, є радником президента ЦАР з питань національної безпеки. Вплив Росії досить значний для того, щоб вона брала участь у мирних переговорах між урядом і повстанцями.

Уряд Малі заявляє, що йому потрібна допомога у боротьбі з повстанцями. Навіть маючи французькі війська, американську агентурну розвідку та 15-тисячні сили ООН, уряд Малі майже не контролює території за межами своїх великих міст. Понад шість тисяч людей загинули, близько двох мільйонів залишили свої домівки. Влада настільки у відчаї, що нещодавно наказала Вищій ісламській раді розпочати мирні переговори з місцевою філією Аль-Каїди.

Натомість залучення ПВК «Вагнер» не вирішить проблем Малі. Приклад ЦАР свідчить, що ситуація може погіршитися. У доповіді ООН найманців Вагнера звинувачують у порушеннях прав людини, включаючи невибіркові вбивства. Конфлікт усе ще триває, величезна частина країни перебуваєя під контролем повстанців.

Проте Росія є корисним партнером для уряду на чолі з генералами армії, які здійснили два перевороти за дев’ять місяців. Економічне співтовариство західноафриканських держав (ECOWAS), до якого належить Малі, зупинило членство країни, оскільки надії на повернення до демократії згасають. Лютневі вибори відкладено.

Зрозуміло, що ЄС і ECOWAS незадоволені, але Росія не турбується про такі дурниці, як демократія та права людини. Це зручно для малійського режиму, очолюваного путчистами, що стикається із засудженням і загрозою міжнародної ізоляції з усіх боків. Якщо ви – хунта, що відчайдушно прагне втримати владу, корисно мати у партнерах постійного члена Ради Безпеки ООН, який не сповідує демократію.

Так було із Зімбабве, коли Росія використала право вето у 2008 році, щоб захистити цю африканську країну від санкцій, пов’язаних із правами людини. Зовсім нещодавно Росія – спільно із Китаєм – допомогла торпедувати спробу ООН припинити громадянську війну в Ефіопії. В обмін на прикриття своїх африканських партнерів Росія очікує підтримки своїх позицій у багатосторонніх організаціях та доступу для своїх компанії до видобутку корисних копалин – зокрема алмазів та золота.