Ольга Басараб

Басараб Ольга Михайлівна (уроджена Левицька) народилася 1 вересня 1889 року в с. Підгороддя  (сучасна Івано-Франківщина). Освіту здобувала у приватному пансіоні для дівчат у м. Вайсвассер (нині м. Біла Вода, Чеська Республіка), а потім – у ліцеї Українського інституту  для дівчат у Перемишлі (нині м. Пшемисль, Республіка Польща) та на курсах Віденської торгової академії.

Із 1910 року жила у Львові, працювала в страховому товаристві «Дністер», Земельному іпотечному банку, була членом головного відділу львівської «Просвіти». У 1914 році вийшла заміж за студента «Політехніки» Дмитра Басараба, який невдовзі у роки Першої світової війни загинув на італійському фронті. У той час брала активну участь у громадській роботі – у віденському Українському жіночому комітеті допомоги пораненим українським воїнам австрійської армії, Українській Лізі миру й свободи та Українській секції Міжнародної організації Червоного Хреста, від якої за подвижницьку роботу була удостоєна срібного ордена. Разом із подругами створила першу жіночу чоту при формуваннях Українських січових стрільців.

У період Директорії УНР працювала секретарем Українського посольства у Фінляндії, а згодом – бухгалтером посольства УНР у Відні. Водночас діяла в інтересах відділу закордонної інформації (розвідувального) Політичного департаменту МВС УНР. У 1923 році переїхала до Львова, де стала членом Головної управи філії Союзу Українок у Львові, активно співпрацювала з Українською військовою організацією та її розвідкою, була зв’язковою.

9 лютого 1924 року заарештована польською поліцією. Під час обшуку в її помешканні знайшли детальний опис польської армії німецькою мовою; пачку екземплярів стислих розвідувальних інструкцій розвідувального реферату з поясненнями, як проводити розвідувальні акції; зшиток чорнових записів із відомостями про стан поодиноких полків і відділів, організацію польського розвідувального апарату з поданням прізвищ і звань; інструкції Української військової організації стосовно ведення розвідувальної роботи; реферати про способи і тактику повстанської боротьби; плани польських військових казарм; витяги з таємних наказів військових частин тощо.

Під час допитів із застосуванням тортур нікого із членів підпільної організації не виказала. 12 лютого Ольгу Басараб знайшли повішеною на вишитому рушнику на ґратах вікна камери. Згодом офіційне повідомлення про самогубство опротестувала громадськість.

Похована на Янівському цвинтарі у Львові. Могила Ольги Басараб стала об’єктом паломництва українців, а ім’я оповите ореолом мучеництва боротьби за соборну й незалежну Україну.