Осип Думін

Думін Осип Олексійович народився 26 вересня 1893 року в с. Грушеві  Дрогобицького повіту в Галичині. Навчався у Львівському університеті, учасник молодіжного руху, член товариства «Січові стрільці».

Під час Першої світової війни у 1914 році вступив до Легіону Українських січових стрільців, у 1915 році потрапив у російський полон, працював на залізорудних копальнях Криворіжжя.

У 1917 році утік із табору військовополонених і подався до Києва. У 1918–1919 роках – командир чоти, сотні, куреня, полку, армійської групи Січових стрільців. У 1919 році потрапив у польський полон, утік до Чехословаччини. Через загрозу інтернування до Польщі підпільно виїхав до Німеччини, згодом – до москви, петрограда, харкова. Розчарувавшись у більшовицькому режимі, у 1922 році виїхав до Галичини. У 1923–1924 роках – студент правничого факультету Львівського таємного українського університету. У 1924 році емігрував до Німеччини.

У той період долучився до діяльності Української військової організації. З урахуванням минулого досвіду підпільної боротьби його одразу зарахували до складу референтури розвідки, а невдовзі він очолив її.

На чолі розвідки О. Думіну вдалося створити потужну підпільну розвідувальну мережу на теренах Східної і Центральної Європи, головною метою якої було сприяння у відновленні вільної і незалежної України. За його наполяганням особливу увагу у роботі розвідки почали приділяти конспірації. До мінімуму зводили особисті прямі контакти, тексти повідомлень шифрували, для передачі зібраних матеріалів використовували систему так званих «поштових скриньок», вдавалися до зміни одягу і зовнішності, навіть застосовували грим. 

Доволі швидко розвідувальна мережа під керівництвом О. Думіна розрослася й набула великого розмаху. Роботу поставили так, що низові ланки знали лише своїх очільників, у разі провалу одного виключалося, що він потягне за собою усю резидентуру. Нерідко розвідники і кур’єри знали один одного лише за псевдом.

Після відходу від керівництва розвідкою УВО О. Думін переїхав до Кенігсберга, де занурився в літературну й редакторську діяльність. За його авторства вийшли друком такі праці, як «Історія Легіону Українських Січових Стрільців 1914–1918», «Історія українського війська», «Повстання проти гетьмана Скоропадського і Січові Стрільці» та ін.

Після завершення Другої світової війни О. Думін був заарештований радянськими органами нквс і у травні 1945 року страчений у Гданську.