Петро Філоненко

Петро (Євстафій) Філоненко народився 12 грудня 1896 р. в селі Ємільчині Звягельського повіту (нині Новоград-Волинський район Житомирської області). Навчався у Радомиській господарській школі, потім служив у царській армії, воював на фронтах Першої світової війни.

За Гетьманату працював членом військового суду і в мобілізаційному відділі комендатури Новограда-Волинського, займався мобілізацією юнаків до українського війська. Невдовзі створив партизанський загін і почав боротьбу з більшовицькими окупантами, активно діяв у районі Коростеня – Овруча – Новоград-Волинського, отримав ранг сотника.

Під час одного з боїв потрапив у полон до більшовиків, які піддали його тортурам – вибили око і скалічили руку. З-під варти втік. Згодом на чолі наново сформованого загону приєднався до 6 стрілецької дивізії полковника Марка Безручка, у складі якої взяв участь у Першому Зимовому поході. На Поділлі й Волині його часто використовували як розвідника, оскільки він добре знав навколишню місцевість і тамтешніх мешканців. У той період він діяв під керівництвом розвідчого відділу Партизансько-Повстанського Штабу Юрка Тютюнника. Цей відділ очолював полковник Олександр Кузьмінський.

У 1924 році повернувся до Польщі. Невдовзі його залучили до роботи у ІІ секції Генерального штабу Військового міністерства Державного центру УНР в екзилі. Він активно діяв як розвідник спершу під началом Миколи Чеботаріва, а потім – Всеволода Змієнка.

У 1939 році став організатором антибільшовицьких повстанських груп у районі Овруча. Згодом був підвищений до рангу полковника й отримав посаду отамана Другої округи, що охоплювала терени Волині. До 1945 року воював в Українській повстанській армії. Після Другої світової війни емігрував до США, де помер 1 серпня 1960 року і був похований у містечку Саут-Баунд-Брук.