Василь Недайкаша

Недайкаша Василь Денисович народився 21 березня 1896 року у селі Глодоси Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині – Кіровоградської області). У роки Першої світової війни був мобілізований до армії, отримав чин поручика. Почувши про формування українізованих частин, одразу перейшов до одного з таких підрозділів. Наприкінці 1917 – навесні 1918 року став один із керівників Вільного Козацтва у рідному селі Глодоси. Невдовзі опинився в лавах Дієвої армії УНР. Був командиром кулеметної сотні 14-го полку Низових Запорожців 5-ї Селянської дивізії. У листопаді 1919 року за наказом генерал-хорунжого Ю. Тютюнника повернувся додому для організації селянських повстань проти білих і червоних. У квітні 1920 року на чолі загону своїх односельців приєднався до Дієвої армії УНР, яка рейдувала у Першому Зимовому поході. Згодом цей загін було перейменовано на курінь. В. Недайкаша командував ним упродовж 1920–1922 років.

За завданням Партизансько-Повстанського Штабу, очолюваного Ю. Тютюнником, виконував спеціальні завдання, неодноразово переходив кордон. Упродовж тривалого часу нелегально перебував в Україні, добуваючи розвідувальну інформацію про настрої людей, політичну та військову ситуацію. Остаточно перебрався за кордон у 1927 році. Зважаючи на вже набутий досвід нелегальної роботи на теренах України, його одразу залучили до роботи першого (розвідувального) сектора II секції Генштабу Військового міністерства Державного центру УНР в екзилі. Упродовж 1928–1934 років був керівником сектора. У червні 1928 року особисто побував в Україні з розвідувальним завданням, що полягало в створенні повстанської групи.

В. Недайкаша мав великий досвід нелегальної роботи на теренах України, власний погляд на діяльність еміграційного уряду та організацію розвідки, нерідко рішуче відстоював свою принципову позицію. Водночас його думки не завжди збігалися з баченням цієї роботи іншими впливовими діячами, що, зрештою, призвело до його відходу від справ та еміграції з Польщі до Франції.

У 1939 році жив у м. Сансі, брав активну участь у діяльності Українського Народного Союзу. У роки Другої світової війни разом зі своїми колишніми побратимами з Армії УНР був ініціатором вступу українських добровольців до Французького іноземного легіону для боротьби з німецькими загарбниками. Після війни був одним із керівників Товариства колишніх вояків-українців у Франції. Помер 18 квітня 1972 року у Франції.