Володимир Шевченко

Володимир Якович Шевченко народився 15 липня 1897 р. у с. Пісочин Пісочинської волості Харківського повіту. Закінчив Одеське артилерійське училище (1917 р.). Мав чин прапорщика.

До Армії УНР був мобілізований у 1918 році. У 1920 році командував кінним полком Гайсинсько-Брацлавської бригади отамана А. Волинця, легкою кінною батареєю 9-го артилерійського куреня 3-ї Залізної дивізії. У червні 1922 року закінчив академічні курси Генерального штабу Армії УНР. Невдовзі з  українськими частинами відступив на територію Польщі.  Із 1923 року жив у Чехословаччині, де у 1926 році став одним із ініціаторів створення Товариства колишніх вояків Армії УНР. Закінчив агрономічний відділ Української господарської академії у м. Подєбради (1930 р.).

Наприкінці 1929 року В. Шевченко був призначений спочатку керівником третього сектору ІІ секції, котрий здійснював аналітичну роботу, вивчаючи друковані джерела інформації для потреб пропагандистської діяльності Державного центру УНР в екзилі. У липні 1934 року очолив розвідувальний сектор уенерівської спецслужби.

Органи дпу неодноразово робили спроби вплинути на нього через близьких родичів, які жили в Україні, зокрема через брата, котрий працював у Маріуполі на металургійному заводі. Той писав листи про «щасливе» й «заможне» життя робітників і селян, аби переконати повернутися додому. Але В. Шевченко здогадувався, що ті листи писалися під диктовку чекістів, тому не піддався на провокацію.

Після ліквідації уенерівської спецслужби В. Шевченко став ад’ютантом Військового міністра уряду УНР у екзилі генерала В. Сальського. У 1944 році опинився у Німеччині, а звідти емігрував до США. Помер 17 липня 1966 року.