«Бандерівські резиденти в Криму». Історія одного спецповідомлення

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено спеціальне повідомлення нкдб урср про діяльність ОУН(б) в роки Другої світової війни в Криму. На противагу радянській пропаганді і нинішнім «дослідженням» фсб рф, присвяченим «співпраці українських націоналістів із фашистськими загарбниками» на кримському півострові під час війни, у документі чекісти, цитуючи політичний звіт ОУН(б), по суті самі сприяють розвінчанню ідеологічних міфів про те, як діяв український національний рух опору на тимчасово окупованих територіях.

Спеціальне повідомлення під назвою «Про становище в Криму» підписане народним комісаром державної безпеки урср С. Савченком й адресоване начальнику 4-го (розвідувально-диверсійного) управління нкдб срср П. Судоплатову. Воно датоване 24 вересня 1943 року. У той період кримський півострів ще перебував під окупацією. Тож інформацію про те, що там відбувалося, отримували оперативним шляхом. Саме тоді до рук нкдб потрапив політичний звіт підпілля ОУН(б) в Криму, в якому змальована соціально-політична ситуація на півострові, умови, в яких доводилося діяти підпільникам, їхні взаємостосунки з різними верствами місцевого населення, ставлення до окупаційної влади, труднощі і проблеми в роботі.

Про те, як звіт потрапив до нквд і хто його складав, не повідомляється. У літерній справі на «контрреволюційну організацію українських націоналістів (ОУН)», заведену 4-м управлінням нкдб урср, немає і повного тексту самого звіту. Водночас докладне його цитування  в спецповідомленні (у перекладі на російську мову) дає змогу дещо по-іншому подивитися на тогочасні події. Досі в різних дослідженнях здебільшого аналізувалися хронологічні події діяльності похідних груп бандерівської і мельниківської течій ОУН, розбудови підпілля, існування осередків у низці міст та обставини арешту активних діячів.

На початку документа пояснюється, чому бандерівський Провід ОУН одразу направив до Криму своїх представників для підпільної роботи. Метою було поширення на цих теренах національної ідеї для майбутньої боротьби за самостійну українську державу. Водночас зазначається, що бандерівці одразу наштовхнулися на значні труднощі з боку місцевого населення і німецьких окупантів.      

«Відроджуючи українське життя в Криму, – наводяться цитати зі звіту ОУН(б), – довелося вести важку боротьбу з несвідомістю нашого українського населення, яке є тут більшістю, крім того, активністю росіян – меншістю за чисельністю. Найгірше те, що ці елементи підтримувалися німцями. Зрештою, внаслідок тривалих заходів усе це вдалося частково подолати. У цьому велику допомогу нам надали наші зв’язки з грузинами та іншими кавказькими народами, які ми встановили ще перед війною. Німців ця обставина дуже турбувала, і вони з цього питання навіть викликали деяких місцевих українців і грузинів для переговорів, але факт залишається фактом».

На підставі аналізу звіту у спецповідомленні зробили висновок, що оунівці ретельно вивчали співвідношення різних сил на півострові, національний склад населення, настрої і взаємостосунки, щоб правильно вибудовувати свою роботу. На підставі цього наводили певні відомості.

«За оцінками місцевих українців, – йдеться у звіті, – у Криму налічується близько 40% українців, 30% татар і 15% росіян, але точності в цьому питанні досягти не вдалося. Євреїв німці розстріляли. Фольксдойчів, яких до війни було багато, вивезли більшовики. Українці переважають у північній частині Криму, татари – в південній. Мова українців русифікована. Дуже часто українця від росіянина не можна відрізнити. Але місцеві мешканці знають і безпомилково відрізняють, бо глибоко всередині все ж ще існує не вбите національне почуття. Зате національна свідомість, хоч і слабенька, але є. Її посіяли здебільшого втікачі з різних куточків України, щоб сховатися від дпу. Найбільша кількість свідомих українців потрапила сюди після розкуркулення і голоду 1933 року. Між ними є навіть дуже свідомі активні особи, які відповідають рівню українця-націоналіста. Але поки що це лише одиниці. Росіяни, як загальна маса, не активні. Зате російська інтелігенція нахабна і дуже активна. Найбільшу активність проявляють росіяни, які служать у німців перекладачами на відповідальних посадах і в різних закладах… Кацапи-перекладачі всіма силами відроджують матінку рассєю».

У спецповідомленні нкдб акцентували увагу на тому, що попри такі труднощі і певні тертя з мельниківцями бандерівці все ж намагалися рухати вперед культурно-просвітницьке життя. Понад те, через місцевих українців вони організували сміливий протест проти «засилля росіян» і в письмовому вигляді передали це німецькій окупаційній владі.

Далі в спецповідомленні з посиланням на звіт наводяться факти переслідування бандерівців гітлерівцями за їхню діяльність. У тексті самі чекісти стверджують таке: «…в Криму німці щодо бандерівців так само, як і на Україні, застосовують жорстокі репресії».

А ось цитата щодо цього зі звіту ОУН(б): «Маємо перші жертви розстріляних трьох друзів у Джанкої. Це славної пам’яті друзі – Ванкевіч Степан зі Збаража, Любак Михайло зі Львова і Бардахівський Роман зі Самбірщини. Четвертий – Іван Осадчук, заарештований і вивезений до Львова, де й помер у таборі від тифу».

Ті арешти відбувалися у 1942 році. На доповнення до цього чекісти інформували, що ще наприкінці 1941 року в Євпаторії гітлерівці заарештували групу бандерівців. «Разом з іншими заарештованими, – зазначається в спецповідомленні, – у момент, коли наш флот несподівано висадив там десант, німці вели на розстріл і бандерівців, але вони втекли».

Після наведення цих прикладів у нкдб констатували, що репресії не збили з пантелику бандерівців. На підтвердження цього зацитували слова зі звіту: «Все це, однак, не підірвало нашу віру і мало серед населення дуже гучний відгук. Люди бачать, що ми не є чиїмись агентами, а жертовно служимо народові і для його звільнення віддаємо своє життя. Ідея самостійності України одразу набула живого змісту і освятилася кров’ю її передових борців».

Спецповідомлення чекісти так само завершили цитатою зі звіту, яку назвали патетичною. Ось ці слова: «Чудовий наш Крим, чудове Чорне море шумить перед нами і виграє хвилями, але важка, дуже важка робота. Запекла боротьба очікує на нас, щоб цей – такий дорогий серцю кожного українця шматочок української землі і це козацьке море знову стали українськими».   

Тож ні у звіті ОУН(б), ні в тексті спецповідомлення нкдб урср немає жодних згадувань про «тісну співпрацю бандерівців із фашистськими загарбниками», скоєння «безлічі злочинів проти військовополонених і мирних мешканців на півострові», як про це й досі не перестає повторювати російська пропаганда, свідомо ігноруючи історичні реалії й перекручуючи факти. Знайдений в архівосховищі документ дає змогу ще раз наочно пересвідчитися в цьому.
(Джерело – ГДА СЗРУ. – Ф. 1. – Спр. 7092. Т. 1. – Арк. 223–229).