День незалежності України по-американськи

Серед архівних документів розвідки знайдено матеріали про те, як у Конгресі США відзначали День незалежності України у 1960-тих роках і приймали відозви на підтримку боротьби українців за відновлення незалежності. Зокрема, як сенатор Еверетт Дірксен вніс проєкт резолюції, в якій московські окупаційні сили на території України порівнювалися з нацистськими воєнними злочинцями.

Упродовж багатьох десятиліть, аж до 1991 року, День незалежності українці відзначали 22 січня – у день проголошення у 1918 році ІV Універсалом незалежності Української Народної Республіки і в 1919 році – Соборності України. Ще цей день іноді називали Святом державності. Але вільно й відкрито святкували його лише українські емігранти у США, Канаді, Німеччині, Великій Британії, Франції, Австралії та інших країнах. У цей день вони влаштовували різноманітні святкові заходи і намагалися скористатися нагодою, щоб якомога більше привернути увагу світової громадськості до українського питання, національно-визвольної боротьби українців за відновлення незалежності.

А в СРСР робилося все для того, щоб українці забули цю визначальну віху українського державотворення. Тож на українських теренах про цю дату згадували здебільшого у підпіллі чи у тісному колі однодумців. Радянська влада жорстко переслідувала тих, хто наважувався хоча б якось відзначати День незалежності. Водночас всіляку інформацію про святкування за кордоном замовчували чи спотворювали, а організаторів тих заходів органи КДБ за вказівкою з кремля брали в оперативну розробку.

 У Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України зберігається документ під назвою «Україна на міжнародній арені», який дає змогу, з одного боку, простежити механізми боротьби радянських комуністичних і чекістських органів із такими проявами так званого «українського буржуазного націоналізму», а з іншого боку, що важливіше, – більше дізнатися про відзначення Дня незалежності України по-американськи.

Документ був підготовлений у 1965 році відділом преси ЦК компартії України на підставі матеріалів закордонних засобів масової інформації, здебільшого українських видань, і повідомлень із радянського посольства у Вашингтоні й направлений для відповідного реагування до КДБ при Раді міністрів УРСР.

Особливу увагу становить розділ під назвою «Новий зловорожий випад у Конгресі США проти радянської України». У ньому йдеться про те, що представники української еміграції у США проводять різні «зловорожі пропагандистські кампанії», заручаючись при цьому підтримкою «найбільш реакційних конгресменів». Зокрема, акцентується увага на заходах із відзначення Дня незалежності України.

У документі зазначається, що цей захід у США вже став традиційним, і його приурочують до 22 січня – дня проголошення Українською Центральною Радою у 1918 році незалежності України. «У цьому році, – йдеться в документі, – 22 січня знов було офіційно оголошено «днем незалежності України» губернаторами штатів Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Колорадо, а також мером Нью-Йорка та багатьох інших міст США».

Справді, як свідчать інші джерела, у цей день у США громадсько-політичні діячі влаштовували мітинги, різні зібрання, на яких виступали з промовами визначні діячі, зокрема й ті, хто брав безпосередню участь у подіях Української революції 1917–1921 років, а також американські сенатори й мери міст, в українських храмах проводилися молебні. Молитвою, яку читали українські священники, розпочиналася й робота вищого законодавчого органу країни. У молитвах висловлювалася вдячність керівництву США за підтримку ідеї відродження незалежної України й висловлювалося сподівання, що незабаром ворог буде переможений і Україна знову стане незалежною державою.

 Відтак у 1960-х роках у Конгресі США 22 січня іноді називали українським днем. Сенатори і конгресмени у своїх доповідях порушували питання боротьби українського народу за створення своєї незалежної держави, ставили український народ в приклад іншим народам, які боролися проти кремлівської влади.

Особливою активністю вирізнявся лідер республіканської меншості в сенаті США Еверетт Дірксен. У документі з архіву розвідки зазначається, що саме він 22 січня 1965 року вніс у сенат проєкт резолюції, в якому запропонував «домагатися відкликання з території України та інших поневолених москвою, колись вільних і незалежних країн, совєтських окупаційних сил, проведення в тих країнах вільних виборів під безпосереднім наглядом Обʼєднаних Націй та поставлення під міжнародний суд відповідальних за агресію в тих країнах совєтських володарів».

У документі згадується, що резолюція такого змісту вноситься на розгляд   вищого законодавчого органу США вже вчетверте. Раніше це робили сенатор Хруска (8 липня 1962 р.), член палати представників Б. Вільсон (7 листопада 1963 р.), член палати представників Д. Клаусон (20 травня 1964 р.). Водночас резолюція Дірксена, як наголошується в документі, «дещо відрізняється від попередніх. Зокрема, в ній вміщено наклепницьке порівняння комуністів з нацистськими воєнними злочинцями».

Далі наводяться слова із виступу Дірксена, з посиланням на газету «Свобода» від 29 січня 1965 року. «Діла, а не слова потрібні, щоб допомогти народам України та інших поневолених націй», – заявляв він.

Крім цього, цитується виступ сенатора Хруска. Він говорив про страждання українського народу від «політики імперіалістичної агресії уряду росії та безжалісного геноциду і закликав Сполучені Штати не проводити політику, яка б зробила позицію тирана більш безпечною».

(Джерело – ГДА СЗР України. – Ф. 1 – Спр. 13091. – Т. 1. – Арк. 240–242).