кдб проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам’яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови. Ось як відстежували заходи української діаспори з нагоди 25-річчя створення УПА в 1967 році.

У березні 1967 року кдб урср надіслав до цк компартії України спеціальне повідомлення. У ньому йшлося про те, що в США створено Крайовий комітет із організації святкування 25-річчя створення УПА. На чолі комітету поставлено Лева Футалу (оунівське псевдо «Лагідний»), який був одним із заступників президента Українського конгресового комітету Америки (УККА) і першим заступником голови Спілки української молоді (СУМ) у США. Переповідалися засадничі положення, які закладалися в основу святкових заходів. У них акцентувалася увага на тому, що УПА стала продовжувачем визвольної боротьби 1917–1921 років, ідей Української військової організації та Організації українських націоналістів і виникла за волею українського народу як його збройна сила для боротьби з колоніальною залежністю, терором, гнобленням і безправ’ям народу.

У спецповідомленні кдб зазначалося, що відзначення Дня створення УПА українські націоналісти прагнуть поєднати з 50-річчям української національно-визвольної революції 1917 року і широко розрекламувати цю подію за кордоном. Серед культурно-творчих заходів планували видати дві монументальні історії УПА українською й англійською мовами, широко популяризувати діяльність повстанців в українській та іноземній пресі, організувати низку радіопередач на Україну через радіостанцію «Мадрид», провести конкурс на кращі художні твори, присвячені УПА.

Виховні заходи передбачали включення розповідей про УПА до програми літніх зборів української молоді в таборах СУМу і Пласту, запрошення на зустрічі вояків повстанської армії, проведення різних зібрань і маніфестацій. Завершенням такого масштабного дійства мало стати спорудження на одній із площ американського міста Буффало пам’ятника головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу.

Крім того, в документі наводилася така цитата зі звернення комітету до української еміграції: «…Протинімецька й протимосковська боротьба українського народу під прапором УПА створила великий морально-політичний капітал. Тому обов’язком української еміграції є найповніше використання цього капіталу для поширення правди про Україну, завоювання симпатії свободолюбивих народів та їх підтримки у визвольній боротьбі нашого народу» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 14487. – Т. 4. –  Арк. 106).

На завершення спецповідомлення зазначалося, що органи кдб вживають необхідних заходів для перешкоджання таким планам. На підтвердження цього одразу було розіслано відповідну директиву начальникам обласних управлінь кдб, щоб ті через наявні агентурні можливості розробили пропозиції щодо зриву святкування Дня УПА за кордоном. Але, як свідчать розсекречені архівні документи, досягти цього не вдалося.

Тогочасні заходи відзначення чергових річниць української національної революції та Дня створення УПА пройшли у США в середині червня 1967 року.  Крім урочистих зібрань і маніфестацій у документах згадується про святковий банкет із нагоди ювілею УПА, «влаштований націоналістами у Вашингтоні». Зазначається, що на адресу цього заходу надійшли вітальні телеграми від 14 сенаторів і 63 членів палати представників США, а конгресмени республіканець Едвард Дервінський і демократ Майкл Фіган були почесними гостями й доповідачами від уряду США на банкеті.

«Діяльність УПА найкраще відзначимо тим, – говорив у своєму виступі Едвард Дервінський, – що привернемо увагу американців до небезпеки комунізму і московського імперіалізму… Ми повинні переконати всіх у тому, що перемога над комунізмом – наше найважливіше завдання… Ви, українці, завжди були й надалі залишаєтесь у перших лавах боротьби проти комунізму» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 14487. – Т. 4. –  Арк. 220).

Крім Едварда Дервінського, у довідках кдб згадується про виступ у сенаті США зі спеціальною доповіддю, присвяченою 25-річчю УПА, сенатора від штату Північна Дакота Мілтона Янга. А серед заходів до цієї дати, які пройшли в Канаді, йдеться про маніфестацію в Торонто за участю восьми тисяч осіб, серед яких були члени Канадського парламенту і міністри провінції Онтаріо, а також про вітальні телеграми від прем’єр-міністра Канади Лестера Пірсона, міністра національної оборони країни Пола Хеллієра, лідера опозиції канадського парламенту Джона Діффенбейкера та інших посадовців.

Працівники оттавської резидентури кдб срср процитували слова з виступу на мітингу депутата Майкла Старра, першого канадця українського походження, який увійшов до федерального кабінету і був у 1958–1963 роках міністром праці Канади. Він говорив таке: «Якщо ми нині відзначаємо всі ці великі дати, то не лише для того, щоб згадати минуле й увічнити борців за волю України. Водночас ми також повинні думати про майбутнє, про те, що нам необхідно зробити, щоб країна, звідки всі ми або наші батьки походженням, була вільною й незалежною» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 14487. – Т. 4. –  Арк. 223).

Крім США і Канади, урочистості з відзначення 25-річчя УПА пройшли у Великій Британії, Німеччині, Австралії, Аргентині, Бразилії та інших країнах. На тих заходах культурно-просвітницькі традиції поєднувалися з релігійними та військовими. Оскільки День УПА був нерозривно пов’язаний зі святом Покрови Пресвятої Богородиці, святкування починалося в храмах Української греко-католицької та Української автокефальної православної церков. Урочисті літургії служили за здоров’я живих ветеранів підпілля та за волю України, а панахиди й поминальні молебні відправляли за всіх полеглих у боях із нацистськими та радянськими окупантами. Після служб їх учасники вирушали до символічних могил або пам’ятників борцям за волю України, які емігранти зводили на своїх цвинтарях та біля народних домів.

Головною подією дня були так звані урочисті академії – великі громадсько-політичні збори у міських ратушах, театрах або українських культурних центрах. Під час академій на сцену урочисто вносили прапори військових підрозділів УПА, які вдалося вивезти рейдовим загонам наприкінці 1940-х років. Зі сцени виступали лідери еміграції, провідники ОУН та ветерани УПА. Вони наголошували на тому, що боротьба не закінчена, а еміграція є голосом беззвучної України. У мистецькій частині виконували повстанські пісні, ставили театральні драматичні сценки про життя в криївках.

У звітах із-за кордону працівники кдб все це називали націоналістичними шабашами та антирадянською пропагандою. На противагу цим заходам ініціювали видання книг і брошур, в яких воїни УПА зображувалися винятково як німецькі посібники й бандити, сіяли розкол між представниками різних течій ОУН, намагалися зривати спільні заходи. Через підставних осіб та радянські посольства кдб тиснув на уряди США, Канади та ФРН, надсилав документи, часто сфальсифіковані, вимагаючи заборонити марші УПА та закрити українські видавництва, звинувачуючи емігрантів у всіляких гріхах.

Водночас попри всі зусилля органів кдб кремлівському керівництву не вдалося приховати правду про діяльність УПА. Інформація про боротьбу українського підпілля, його цілі та реальні обставини протистояння зі сталінським режимом поступово доходила до світової громадськості. Її поширенню неабияк сприяли добре організовані діаспорою заходи з відзначення Дня створення УПА та інших визначних дат української історії.

РОЗСЕКРЕЧЕНІ ДОКУМЕНТИ З АРХІВУ ДИВІТЬСЯ ТУТ.