Міністр Військових справ уряду УНР про російську еміграцію

Упродовж багатьох років вимушеного перебування за кордоном представники українських еміграційних кіл нерідко стикалися з лідерами російської еміграції для можливого вироблення спільних заходів протидії тоталітарному режиму в СРСР. Але щоразу проявлялися розбіжності у принципових питаннях національно-визвольної боротьби. Докладніше про це – в одному з розсекречених документів із архіву СЗР України.

У спецповідомленні НКВС УРСР від 1935 року під назвою «Про ставлення ОУН до російських емігрантських організацій» йдеться про те, що у квітні 1934 року у Парижі відбувся обмін думками з українського питання між представниками РОВС (Російського загальновійськового союзу, який об’єднував переважно колишніх вояків Білої армії. – Прим.) та ОУН. Від імені ОУН був присутній генерал Микола Капустянський, один із лідерів української еміграції, талановитий воєначальник Армії УНР, який у керівних органах ОУН займався розробленням основних програмних засад у сфері військового будівництва, а також у подальшому упродовж багатьох років був міністром Військових справ уряду УНР в екзилі.

Згідно з викладеною у спецповідомленні інформацією, під час зустрічі М. Капустянський висловлювався доволі відверто, як ось:

«Що стосується російської еміграції з усіма її політичними групами від «єдіной нєдєлімой» Денікіна до РДО (Республікансько-демократичне об’єднання. – Прим.) Мілюкова, то ми цілком усвідомлюємо, як вони дивляться на українське питання, і не бачимо жодного зрушення за ці роки…

На сьогоднішній день російська еміграція у своїй переважній більшості стоїть на тих самих позиціях, що й раніше, тоді як українське питання перейшло із локального в чинник світового значення.

…Вся та політика, яку проводили і проводять більшовики протягом останніх 15 років, лише розвиває і зміцнює національну самосвідомість, і вона проникла нині в усю товщу українського народу. В цьому наша сила, її нічим тепер не зломити. Яка б влада не була в Москві, в очах українців це – російська влада…

Наш рух міцніє з кожним днем як на наших землях, так і в еміграції.

В чому сила російської еміграції? Ми її не бачимо, про що ми можемо з ними говорити… Наші завдання різні…

…Якби українцям довелося вести збройну боротьбу із очищення своїх земель від влади «москалів», і одночасно російські національні сили почали б боротьбу за повалення Радвлади, то на території України не знайшлося б місця для російських частин, звідки вони могли б розгорнутися…

Ми не лише зможемо організовано вступити в боротьбу за звільнення наших земель… У період боротьби до нас з усього світу стікатимуться не лише люди, але й водночас наші хлібороби Канади, Аргентини та інших країн пароплавами і вагонами надсилатимуть провіант та інші види постачання, необхідного для армії» (ГДА СЗР України. – Спр. 10693. – Т. 1. – Арк. 114-115).

Цей документ є цікавим для загального розуміння взаємовідносин між українською і російською еміграцією в різні історичні періоди, ставлення українських діячів до ліберальних, демократичних чи якихось інших росіян, які намагалися протистояти тодішній політиці кремля. Він демонструє споконвічне прагнення українців до незалежності і сподівання на підтримку в своїй боротьбі всього цивілізованого світу, а також є важливим для усвідомлення нинішніх реалій