Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. «Активні заходи» кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Ішлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

«Виготовити листи-протести і листи-погрози»

Інформація про тенденцію до зближення різних осередків ОУН з сіоністськими організаціями у країнах Європи одночасно надходила від різних підрозділів кдб, які спеціалізувалися й на боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом», і так само з «єврейським буржуазним націоналізмом». Наводилися приклади проведення за кордоном спільних заходів, нарад, на яких обговорювалися питання протидії політиці срср. В окремих документах навіть акцентувалася увага на тому, що українці та євреї добре ладять в еміграції на побутовому рівні. І це подавалося як щось таке, чого нібито не мало бути.

«Євреї на Заході є друзями українців, оскільки в них багато спільних неприємностей, – так агент «А» переповідав слова знайомих членів ОУН після поїздки до Мюнхена. – У радянському союзі існує дискредитація євреїв, що образливо і для українців, але зрештою це їх об’єднує. Євреї нині полюбили українців і не говорять про них нічого поганого. У Мюнхені та інших містах ФРН євреї-торговці навіть продають товари українським націоналістам за зниженими цінами» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 12568. – Т. 3. – Арк. 16).

Здавалося б, цілком нормальна ситуація. Але в цьому кдб вбачав загрозливу тенденцію. У резолюціях на документах ставилося завдання розробити так звані активні заходи для перешкоджання такому єднанню. Зокрема, схожу картину помітила і резидентура кдб у Франції. У відповідь на це з москви до Києва надійшла вказівка такого змісту:

«…Просимо Вас від імені легендованих осіб серед українських націоналістів виготовити листи-протести, спрямовані проти зближення українців із французькими сіоністами, зазначивши в цих листах, що «євреї завжди були заклятими ворогами українського народу» і що вони, зокрема, вбили С. Петлюру. Виготовити кілька листів від імені бандерівців, зразки почерків яких є у Вас. У листах висловити протести і погрози у зв’язку зі спробами налагодити співробітництво ОУН-солідаристів із сіоністськими організаціями у Франції. Ці листи передбачається силами паризької резидентури надіслати лідерам ОУН-солідаристів, Закордонним частинам ОУН і в контрольовані ними друковані органи. Окремо виготовити два-три листа також від імені легендованої групи українських націоналістів із погрозами розправи над французькими сіоністами. Ці листи будуть надіслані на адресу сіоністських організацій у Франції» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 12568. – Т. 1. – Арк. 28–29).

Тобто йшлося про інспірування ворожнечі, штучне створення неприязні один до одного. Це прекрасно розуміли, але свідомо йшли на такі кроки. У кдб урср підготували проєкт такої листівки і надіслали на затвердження до москви. Згідно зі змістом, вона нібито була виготовлена представниками бандерівської течії ОУН, які звинувачували мельниківців і солідаристів у зближенні з єврейськими організаціями. Крім того, пропонували виготовити каучуковий штемпель зі словами «Ми не забули, хто і де убив сл. п. С. Петлюру!». Такий відтиск планували ставити наприкінці кожної листівки. Це звучало як прихована погроза на адресу єврейської громади.

А пряма погроза мала лунати в листах на адресу французьких євреїв. Їх збиралися виготовляти рукописним способом від імені діячів ОУН(б). Саме від тих, зразки почерку яких мала паризька резидентура кдб. Тобто це були підроблені листи. Мали й конкретні адреси для надсилання. Крім фізичних осіб, листи й листівки планували надіслати до 54 єврейських друкованих органів, бібліотек та організацій.

Водночас почали розробляти проєкт листівки від ОУН-солідаристів до бандерівців. Мали на меті розсварити їх між собою на ґрунті ставлення до єврейського питання.

З другого боку, кдб також планував заходи нібито як реакція єврейської громади на такі «недружні» акції оунівців. Передбачалося виготовлення листівок, статей і брошур зі звинуваченням тих в антисемітизмі. За основу брали заїжджені теми про нібито петлюрівські погроми та інші. Далі – поширення через оперативні можливості за кордоном. Зокрема, описується, як це робилося через агента на псевдо «Ренський». Зазначається, що той завдяки своїм широким зв’язкам за період навчання у Краківському університеті може надіслати такі матеріали для опублікування до редакцій єврейських газет у Варшаві, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, Торонто, а також в Ізраїлі.  

Після схвалення цього задуму перейшли до його втілення в життя. Але, як свідчать розсекречені документи, наштовхнулися на певні проблеми.

Лікнеп для оперативного складу

«Із 11 по 18 червня ц. р. був проведений захід із поширення виготовлених Вами листівок, які компрометували лідерів ЗП УГВР і ОУН-м перед українською еміграцією, – йшлося в документі, надісланому у 1972 році з москви до Києва. – При оформленні конвертів для поширення в США Вами майже в усіх адресах порушена пунктуація, орфографія і навіть у низці випадків допущені фактичні помилки, у зв’язку з чим всі конверти довелося переоформити по-новому.

Крім цього, ми вважали недоцільним надсилати листівки на адреси українських прогресивних видань, оскільки листівки виготовлені від імені ЗЧ ОУН, і це було б неприродно.

Надсилаємо зразки правильно оформлених конвертів, а також повертаємо кілька конвертів з коригуванням адрес та їх розміщенням.

Просимо звернути увагу на необхідність охайного оформлення матеріалів для проведення активних заходів, оскільки кожна неточність може призвести до розкриття методів нашої роботи і до серйозних наслідків».  (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 12568. – Т. 1. – Арк. 2).

На документі зроблено напис, що це вже «не перше зауваження центру з цього питання». Відтак почали усувати недоліки для зашифрування своєї причетності до виготовлення підробок. Як свідчать архівні документи, у резидентури кдб у США, Канаді та низки країн Європи були надіслані листи з проханням закупити папір, конверти, клей, стрічки для друкарських машинок. Це для того, щоб ні в кого не виникало сумнівів у тому, до листи були виготовлені саме за кордоном у конкретній країні, а не в срср. Виконуючи одне із замовлень, з москви повідомляли, що «нелінованого паперу з водяними знаками у Вашингтоні не знайшли». Натомість надсилали зразки іншого паперу, щоб визначилися, який краще підійде. 

Але навіть ідеально підібраний папір, конверти і почерк не завжди рятували ситуацію. Про це свідчить документ, який невдовзі надійшов із москви до кдб урср. У ньому повідомлялося: «Слід зазначити, що хоч оформлення підготовлених Вами для поширення за кордоном документів значно покращилося, однак у надрукованих на конвертах адресах ще зустрічаються окремі помилки (зайві крапки і коми, написання назви штату після поштового коду, розміщення адреси з відступом у першому рядку у вигляді абзацу, порушення усталеного порядку перенесення частини адреси до наступного рядка). Просимо звернути на це увагу, бо зазначені помилки можуть служити доказом нашої причетності до виготовлення документів, що поширюються» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 12568. – Т. 2. – Арк. 20).

Попри недоліки, цю роботу не припиняли. Як свідчить звіт кдб урср за 1972 рік, «з метою розпалювання ворожнечі між ЗЧ ОУН і ЗП УГВР, недопущення консолідації оунівців із сіоністами та іншими антирадянськими організаціями поширено за кордоном «по чорному» 1 брошура, 4 листівки, 3 листа, а також опубліковано в республіканській пресі і в газеті «Вісті з України» 24 статті, з них 4 англійською мовою» (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 12568. – Т. 3. – Арк. 110–111).

Але кількість не свідчила про якість.

«Увага, провокація!»

У той період кдб проводив низку так званих активних заходів проти провідних діячів української еміграції. Зокрема, з метою внесення розладу в діяльність Української революційно-демократичної партії та в стосунки з іншими діячами української еміграції дещо раніше проводилася кампанія проти лідера УРДП Івана Багряного. У низці підготовлених у кдб фальшивок, як свідчать архівні документи, до реальних фактів із його біографії додавали викривлену інформацію, яка мала б його скомпрометувати як перед членами інших українських партій, так і в очах однопартійців. Одну з листівок спеціально надрукували на папері канадського виробництва на ротаторі, щоб склалося враження, що це справа рук його однопартійців із Канади.

Так само діяли проти лідера ОУН мельниківського крила Олега Штуля-Ждановича. Шляхом підроблення його листів до батька, домішування до реальних відомостей напівправди, а то й відвертої брехні москва кидала на нього тінь, поширювала вигадки про нібито співпрацю з радянськими органами держбезпеки, тим самим прагнула посіяти недовіру й розбрат у його оточенні.

Іншому «активному заходу» кдб із заподіяння моральної травми лідеру ЗЧ ОУН Ярославу Стецьку дали умовну назву «Некро». Суть полягала в тому, щоб шляхом поширення сфальшованого некрологу, з одного боку, спричинити погіршення стану здоров'я тяжко хворого лідера організації, що могло би призвести до його смерті, з другого – добитися розколу серед керівної ланки і нездорової боротьби за пост керівника ОУН.

Для того, щоб відвернути підозру від справжніх виконавців, розробили багатоходову комбінацію. Згідно з нею, в одному з періодичних видань через закордонного агента опублікували сфабриковані свідчення про те, що цей «некролог» поширили працівники радіостанції – особи єврейської національності. А ті зробили це нібито на знак помсти за неодноразові докори з боку бандерівців і вимоги вигнати їх із радіостанції. На підкріплення цієї версії разом з некрологом поширили копію листа, виготовленого у кдб почерком дисидента М. Флейшмана, який виїхав із срср. У листі до свого знайомого працівника радіостанції «Свобода» той нібито висловлював прохання здобути і надіслати до США бланки радіостанції, що «сприятиме посиленню ворожнечі, взаємної підозрілості і недовіри у співробітників радіостанції».

Зрештою, роль кдб у цих акціях була викрита. Так само сталося і в ситуації зі створенням штучного протистояння між оунівськими та єврейськими організаціями. На це вказує низка публікацій з емігрантської преси, долучених до архівних справ. Зокрема, у газеті «Шлях перемоги» за 12 вересня 1971 року було розміщено повідомлення під заголовком «Увага, провокація!» У ньому йшлося про таке:

«Московська агентура постійно анонімово поширює провокаційні брошурки і листівки. Провокатори з кдб дуже часто намагаються робити провокації так, ніби це роблять українські політичні середовища проти своїх противників. Однак через брак належного знання провокатори завжди зроблять помилку, що вказує обличчя провокаторів. Треба ствердити, що кожний політичний емігрант уже знає методи чекістів, і намагання провокаторів витворити напруження не має успіхів. Весною 1971-го розіслано брошурку «На руках Бандери кров…» У місяці липні в Англії і Франції розіслано листівку проти О. Штуля так оформлену, щоб кинути підозріння на революційну ОУН… Діяльність наша не дає чекістам-провокаторам з дипльоматичними пашпортами спокою. Ми звертаємося до наших читачів з проханням завжди повідомляти нам про всі провокації ворога і присилати нам поширювані листівки і брошурки» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 12568. – Т. 2. – Арк. 61).

У газеті «Гомін України» за 25 березня 1971 року було надруковано повідомлення під назвою «Чергова большевицька провокація». У ній ішлося про те, що до редакції в Торонто надійшов анонімний лист і листівка. У тексті звинувачувалися діячі ОУН Микола Лебедь і Олег Штуль-Жданович за контакти з єврейськими організаціями. Авторами цього послання редакція однозначно назвала працівників кдб, які мали намір «створити внутрішні фронти серед українців за межами України».

«Звертаємо увагу на чергові провокації совєтської агентури ще й тому, – зазначалося в повідомленні, – що кдб переносить власну антисемітську практику на райони поза срср і буде пробувати розколювати українську громадськість поза межами України по лінії семітофілів і антисемітів» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 12568. – Т. 2. – Арк. 3).

Завдяки таким роз’ясненням з боку українських видань вдавалося применшити негативний вплив таких спецоперацій. У свою чергу кдб під тиском таких викриттів доводилося хоча б на певний час відступати. Про це свідчить повідомлення з москви до кдб урср від 28 червня 1972 року. У ньому зазначалося: «З урахуванням відомого Вам реагування мельниківців на проведені нами заходи з компрометації Я. Стецька і О. Штуля-Ждановича нами вбачається доцільним від поширення виготовлених Вами листівок «прихильників ОУН-с і брошури «Листи Бандери до друзів» тимчасово утриматися» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. 12568. – Т. 2. – Арк. 48).

Але то були лише тимчасові тактичні паузи. Загалом кремлівське керівництво і його спецслужби ніколи не зменшували зусилля для того, щоб послабити й розколоти емігрантські організації, розсварити між собою, посіяти ворожнечу на національному чи релігійному ґрунті, зневіру в продовженні боротьби, дискредитувати лідерів або окремих діячів, спровокувати негативне ставлення в урядів і населення різних країн до українських чи інших емігрантів.