«З Різдвом Христовим, Ваша Екселенціє!»

У справах із архівного фонду Служби зовнішньої розвідки України нерідко поряд із агентурними повідомленнями, довідками, планами і вказівками трапляються звичайні побутові листи об’єктів оперативної розробки, світлини, листівки. Зокрема, багато привітань із днем народження, національними й релігійними святами, як от із Різдвом Христовим. Ознайомлення з цими матеріалами дає змогу заповнити прогалини в біографіях діячів українського визвольного руху, зрозуміти мотиви їхніх вчинків, взаємостосунків з партнерами по боротьбі й опонентами, рідними і близькими, зрештою побачити, що вони бажали одне одному у періоди важких поневірянь, війни, зневіри та розпачу.

Серед матеріалів на Павла Скоропадського зберігається великий масив листування з сином Данилом, діячами гетьманського руху та іншими представниками української еміграції. Гетьман щиро вітав рідних і знайомих зі святами і пам’ятними датами, знаходив для цього теплі слова й побажання, намагався підтримати у важкий час. Так, улітку 1941 року, невдовзі після початку німецько-радянської війни він у посланні до митрополита Андрея Шептицького писав таке:

«…Схиляю чоло своє перед Вами, як перед мужнім Архипастирем, що, без огляду на загрозу мук і смерти, залишився на дорученому йому становищі і став осередком надії та втіхи для своєї пастви.

Цим Ви скріпили силу і значіння Христіянської Науки, що за сучасних обставин є єдиною підставою духовного відродження нашого народу.

А обставини ті надзвичайно складні й тяжкі, і шлях нашого народу до здійснення його заповітних ідеалів повний небезпек.

Тільки велике духовне напруження та об’єднання всіх ліпших сил народу довкола державницьких ідей з вірою й надією на ласку Божу дасть нам змогу дійти до мети, поставленої перед нами нашими предками…»

(ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 7242. – Т. 21. – Арк. 417).

Вірогідно, що на початку наступного року П. Скоропадський привітав А. Шептицького з Різдвом Христовим телеграмою з Берліна до Львова. У ній зазначалося: «Прошу Вашу Екселенцію прийняти вислів моїх найсердечніших Вам побажань здоров’я успіху щастя Павло Скоропадський» (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 7242. – Т. 21. – Арк. 417).

В архівних фондах СЗРУ зберігається лист-привітання митрополиту Шептицькому від Андрія Мельника, голови Проводу українських націоналістів, датований 3 січня 1942 року. У ньому йдеться про таке:

«Ваша Екселенціє!

Теперішнє люте время, що його переживає український нарід, наказує всім українським провідним і відповідальним за його долю чинникам зайняти відповідну поставу в його обороні і прийняти заходи, які би теперішнє лихо припинили і від грядучого заслонили. У цей для України важкий час мусимо всі одностайно стати. Це є вимога хвилі і її найвищий наказ.

Журбою за майбутнє України диктоване долучене письмо…

З Різдвом Христовим прошу Вашу Екселенцію прийняти мої найкращі побажання. Молимо всі Всевишнього, щоби кріпив сили Вашої Екселенції на довгі, довгі літа.

Лучу вислови моєї глибокої поваги і відданости.

Слава Україні!»

(ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 11332. – Т. 3. – Арк.223).

Саме тоді німецька окупаційна влада дала дозвіл А. Шептицькому звернутися до українців по радіо з нагоди Різдва Христового. Про це є згадування у відкритих джерелах. У тому зверненні митрополит зазначав: «Хай [Бог] стереже наш нарід від усіх роздорів, партийностей. Нехай дасть йому таку важливу і конечну для нас єдність, яка не є чим іншим, тільки братньою любов’ю, любов’ю [до] Батьківщини, жертвою свого упередження для загального добра… Нехай дасть суспільні і державні установи, оперті на мудрих і справедливих законах… Нехай дасть нашому народові ту свободу, без якої праця життя не приносить тривких овочів, але й ту мудрість, без якої свобода так легко вироджується у сваволю».

Переживанням про долю українського народу пронизане й тогочасне звернення Андрія Мельника до українців, знайдене в архівних фондах розвідки. Воно має назву «Слово Андрія Мельника, вождя укр. націоналістів, з нагоди Нового року» і датоване січнем 1942 року. У зверненні зазначається:

«Українці!

Знову минає рік нашої боротьби і праці. Рік, що надходить, буде переломовим у долі нашої Батьківщини. Стаємо до іспиту, до якого готувалися ми роками серед труду і жертв.

Великість української справи, важність завдань Української Нації вимагають для їх здійснення довшого часу. У заграві великих подій щойно зарисовуються обрії  майбутнього України. У завзятій боротьбі з відвічним ворогом нашим, москвою, гартується наша сила…

У цей великий час Ви усі, де б не жили і яких напрямків не були б, мусите станути в допомогу Батьківщині. І ви, що на далекій чужині, на еміграції в Європі чи за океаном, не захоплені війною, не смієте стояти осторонь. Хоч далеко від рідної землі, готуйте фахові сили, збирайте засоби, щоб у слушний час Україна знайшла у Вас належну поміч.

Великий обов’язок лежить на нас у теперішню історичну хвилю. На порозі Нового року кличу до Вас: будьте готові до подальшого змагу. Кожної хвилини і на кожному місці пам’ятайте, що на нас лежить велика відповідальність перед прийдешніми поколіннями, бо рішається доля українського народу, а вона є в наших і лише в наших руках…»

(ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 11332. – Т. 1. – Арк.69).

З урахуванням того, що у різдвяних і новорічних зверненнях ішлося про віру, надію, єдність, готовність до подальшої боротьби для виборювання свободи українському народові, органи нквс трактувати такі листівки й відозви як антирадянські і такі, що підривають лад. Відтак ставили завдання розвінчувати українських діячів як злісних ворогів радянської влади і водночас поширювати й пропагувати серед населення інші звернення – компартійних вождів, які також закликали до єдності, але навколо ідей леніна і сталіна, говорили про любов до партії, віру у перемогу комунізму та шкідливість церковних канонів.