Зенон Снилик. Учасник трьох Олімпіад

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено списки жителів США, які мали українське коріння і могли становити оперативний інтерес для органів кдб. Серед них – чимало членів емігрантських організацій,  військовослужбовців американської армії, представників наукових кіл, творчої інтелігенції, інженерно-технічних працівників, які проявили себе у перспективних галузях виробництва, та інших. До цього списку включили і Зенона Снилика за особливі заслуги в спорті – як єдиного гравця в історії футболу в США, який брав участь у трьох Олімпіадах підряд.

Документ на 319 сторінках має назву «Список українських емігрантів і американців українського походження, які беруть участь у діяльності емігрантських організацій». У ньому про З. Снилика зазначається таке:

«Снилик Зенон, 1933 або 1934 р. н., уродженець м. Львова, разом з батьками жив у Німеччині після закінчення Другої світової війни, а в 1949 році прибув до США, в м. Рочестер, штат Нью-Йорк. Тут закінчив середню школу ім. Бенджаміна Франкліна.

У 1951–1955 рр. навчався в Рочестерському університеті, закінчив його зі ступенем бакалавра в галузі політичних наук. У 1955–1959 рр. продовжив навчання у Чиказькому університеті, у 1959–1960 рр. був асистентом професора політичних наук в університеті Макгілла в Монреалі, Канада.

На початку 1962 року став членом редколегії газети «Свобода», яка видається українськими націоналістами в Джерсі Сіті, відповідає за випуск щотижневого номеру англійською мовою «Юкрейніан Уіклі».

Водночас із сучасних публікацій, зокрема в газеті «Свобода» та низці спортивних видань, відомо, що З. Снилик народився 14 листопада 1933 року у селі Путятинці Рогатинського повіту нинішньої Івано-Франківської області. Під час Другої світової війни з родиною жив у Львові. Грав у юнацькій команді футбольного клубу «Україна». Згодом сім’я емігрувала до Німеччини. Там був гравцем пластової команди «Леви» й української команди «Прометей», а також юнацької збірної Баварії. Одночасно займався настільним тенісом і вважався одним із найкращих у цьому виді спорту в Німеччині. А середню освіту здобув в українській гімназії при таборі переміщених осіб.   

Футбольній кар’єрі З. Снилика в довідці з архівних фондів розвідки приділено більше уваги. Йдеться про те, що «він був капітаном футбольної команди Рочестерського університету в 1954 році. Є одним із засновників «Українсько-американського спортивного клубу» в Рочестері. Під час перебування в Канаді грав у команді «Торонто юкрейніанс» і команді «Монреаль юкрейніанс», яка у 1957 році завоювала першість Канадського домініону з футболу. У 1956 р. Снилик вперше увійшов до складу олімпійської команди США. Відтоді брав участь у всіх міжнародних матчах футбольної команди США. Був капітаном олімпійської команди США у 1960 році і команди США на першості світу, був капітаном команди США на Панамериканських іграх у 1959 році. Нині входить до складу футбольної команди США, яка братиме участь в Олімпійських іграх 1964 року. Він єдиний футболіст в історії американського футболу, який грав на трьох Олімпійських іграх підряд» (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 14487. – Т.2. – Арк. 253–254).  

Зазначена довідка була складена у 1964 році. Відтак відомостей про подальшу спортивну і журналістську кар’єру З. Снилика у ній і не могло бути. Неповним є і перелік його спортивних здобутків. Нині ж відомо, що він у 1950-х роках був обраний до футбольної збірної штату Нью-Йорк і збірної університетів США, здобув звання найкращого американського футболіста серед студентів. Був обраний до складу збірної США для участі у чемпіонаті світу 1954 року, але не зіграв матч проти Мексики, бо не мав паспорта. Став чемпіоном Канади у складі команди «Україна» (Монреаль), бронзовим призером Панамериканських ігор 1959 року. Отримував запрошення від футбольних клубів Вінер Атлетік (Відень, Австрія) та німецького «Штутгарту», від яких відмовився через хворобу батька. До 1970 року виступав у складі команди «Чорноморська Січ», а завершив футбольну кар’єру у 37 років.

Нарівні з участю у спортивних змаганнях З. Снилик займався журналістською, науковою та громадською діяльністю. Зокрема, упродовж певного часу вчителював, опікуючись учнями Школи українознавства у Чикаго, у 1963–1971 роках був перекладачем і членом редколегії «Енциклопедії українознавства», з 1980 до 1998 року – редактором газети «Свобода», був членом Наукового товариства імені Шевченка у США. Помер у Берклі Хайтс, США 21 січня  2002 року.

Попри те, що в знайденій в архівних фондах розвідки довідці інформація є неповною і частково неточною, сам факт інтересу органів кдб до З. Снилика свідчить про те, що радянські спецслужби у той період тотально збирали відомості на українців за кордоном. 

Подібні списки зазвичай складалися на підставі інформації, зібраної працівниками закордонних резидентур кдб срср, посольств, консульських та інших установ. Окремих осіб розглядали і як об’єкт для оперативного вивчення, і як потенційну небезпеку в разі якогось протистояння у майбутньому. Після накопичення певної кількості матеріалів могли завести оперативну добірку або справу-формуляр. У такому разі мали планувати певні заходи з додаткового вивчення об’єкта зацікавлення.

У ситуації зі З. Сниликом справа далі складання довідки не пішла. Хоча редагування такої відомої газети як «Свобода» уже могло стати підставою для чогось більшого. Але не завжди для цього мали оперативні можливості. Відтак Зенону Снилику вдалося уникнути прискіпливішої уваги до себе з боку радянських спецслужб. Його взяли лише на оперативний облік, як і багатьох інших, про що свідчить штамп у довідці біля його прізвища.